Загальні правила комунікації із постраждалими від СНПК та забезпечення комплексного підходу
Нормативна база
- Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року
- Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)
- Римський статут Міжнародного кримінального суду
- Закон України "Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій"
- Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього"
- Кримінальний кодекс України
- Міжнародний протокол щодо документування та розслідування сексуального насильства у конфлікті. Найкращі практики щодо документування сексуального насильства як злочину або порушення міжнародного права (друге видання: березень 2017)
- Кодекс Мурад (українською)
Що таке СНПК та хто може бути постраждалим/ою?
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), є тяжким міжнародним злочином, що може кваліфікуватися як воєнний злочин, злочин проти людяності та/або геноцид. За його вчинення передбачена кримінальна відповідальність як на національному, так і на міжнародному рівні.
Ці злочини мають системний характер і вчиняються у зонах бойових дій, на тимчасово окупованих територіях, у місцях несвободи, вздовж лінії фронту, на блокпостах та контрольно-пропускних пунктах. СНПК може використовуватися як метод залякування, засіб примусу до підкорення або як елемент воєнної стратегії терору проти цивільного населення.
Постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), можуть бути будь-які особи незалежно від віку чи статі — жінки, чоловіки, діти. Проте, за глобальними оцінками, жінки та дівчата непропорційно більше зазнають таких злочинів, адже вони становлять близько 95% усіх постраждалих від СНПК у світі.
⇒ Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни (СНПК)
На сьогодні, за даними Офісу Генерального прокурора, з початку повномасштабної військової агресії РФ було зафіксовано 376 факти СНПК (станом на 1 вересня 2025 року), з яких:
239 — щодо жінок,
137 — щодо чоловіків,
19 — щодо неповнолітніх (серед них 18 дівчат і 1 хлопець).
Бачимо, що на даний час більшість зафіксованих злочинів були вчинення щодо жінок. Проте, у контексті звернень щодо отримання репарацій, більше звернулося чоловіків.
Про це свідчать статистичні дані щодо отримання виплат у зв’язку з Пілотним проєктом з надання невідкладних проміжних репарацій постраждалим від СНПК, реалізованого за підтримки Глобального фонду тих, хто пережили насильство (Global Survivors Fund).
За останніми даними, які надала Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко, станом на червень 2025 року надійшло 1119 звернень. З них 750 – від чоловіків, 342 – від жінок, 20 – від дівчат та 7 – від хлопців.
Станом на 9 червня 2025 року були погоджені виплати репарацій 616 постраждалим від СНПК. З них – 365 чоловікам, 279 жінкам, 12 дітям (серед них 2 хлопці та 10 дівчат).
Така тенденція частково пояснюється тим, що серед військовополонених переважають чоловіки, які часто зазнають сексуалізованих форм катувань у місцях несвободи.
Водночас багато жінок, які пережили СНПК на тимчасово окупованих територіях, не завжди ідентифікують себе як особи, що мають право на репарації, або ж помилково вважають, що такі виплати передбачені лише для тих, хто перебував у полоні. А також існує велика стигма зі сторони суспільства щодо постраждалих жінок, що також створює перешкоди для звернення по допомогу.
Нещодавно було прийнято Закон України “Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій”, який чітко визначає, кого слід вважати постраждалими від СНПК:
- особа, постраждала від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України;
- дитина (діти), народжена (народжені) внаслідок сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України.
Важливо наголосити на тому, що діти народжені внаслідок зґвалтування є постраждалими від СНПК та можуть теж претендувати на компенсації.
Ключові принципи роботи із постраждалими від СНПК
СНПК спричиняє руйнівні наслідки та розглядається не як поодинокий випадок, а як систематичне явище. Окрім безпосередньої фізичної та психологічної шкоди, він спричиняє довготривалі наслідки, які виходять далеко за межі індивідуального досвіду постраждалих.
Саме тому робота в справах СНПК має ґрунтуватися на ключових принципах, спрямованих на ефективне розслідування злочинів, притягнення винних до відповідальності та забезпечення належної допомоги постраждалим. Їх дотримання є критично важливим, оскільки неналежний підхід може призвести до повторної віктимізації, недовіри до державних інституцій і уникнення звернень по допомогу.
Важливим принципом у роботі з постраждалими є принцип «не нашкодь», який сприяє наданню якісної та комплексної допомоги аби уникнути повторної травматизації постраждалої особи. Це включає повагу до їхнього вибору щодо участі у слідчих діях, отриманні допомоги, уникнення повторної травматизації під час опитувань та забезпечення потерпілоорієнтованого підходу в наданні допомоги.
Для реалізації цього принципу важливо дотримуватись:
- автономії, що дозволяє постраждалим приймати власні рішення, а повага до автономії вимагає визнання права особистості робити незалежний вибір та вдаватися до дій, заснованих на його/її цінностях та переконаннях.
- інформованої згоди, яка базується на принципі автономії та уособлює ідею, що особистість має вільно обирати власний план дій стосовно документування сексуального насильства. Отримання інформованої згоди є законним та етичним обов’язком будь-кого, хто збирає в постраждалих інформацію про злочини. Потерпілі повинні розуміти всі аспекти й стадії процесу документування, а також його ризики та переваги.
- конфіденційності, що полягає в тому, що інформація про постраждалих повинна збиратися, використовуватися та зберігатися конфіденційно. Дотримання конфіденційності є надзвичайно важливим у роботі з постраждалими від СНПК, адже це сприяє довірі до суб’єктів, які надають допомогу.
Як уникнути ретравматизації?
Ретравматизація — це повторне переживання травматичної події через дії, слова, звуки чи місця, які викликають негативні спогади. Вона може виникати, коли постраждалих змушують згадувати про травму або коли вони стикаються з людьми, які не мають відповідної підготовки для чутливої роботи з травмованими особами.
Ретравматизація часто трапляється в процесі отримання допомоги, коли постраждалих змушують багаторазово розповідати про пережите або коли фахівці не враховують наслідки травми. Тому критично важливо дотримуватись чутливої комунікації, яка допомагає створити безпечний простір для постраждалих та відновити довіру.
До прикладу:
- краще вживати слова “постраждала”, “потерпіла” чи “вціліла” замість “жертва”. Останнє має негативну конотацію і може покладати зайві сором та почуття провини на особу. Також “жертва” вживаємо щодо людей, які загинули;
- вживайте інклюзивну лексику. Якщо не маєте певності щодо того чи іншого терміну — запитайте в постраждалого\ї, як їй/йому комфортніше, аби Ви зверталися. Або ж перевірте себе у Довіднику безбарʼєрності. І памʼятайте, що в центрі уваги — людина і її особистість (саме тому кажемо “людина з інвалідністю”, а не “інвалід”). Також якщо Ви ділитесь інформацією про різні форми сексуального насильства, зокрема зґвалтування, то не використовуйте слово «секс», адже мова йде про насильство.
Під час комунікації із постраждалою особою потрібно бути обережним з фізичним контактом. Не варто торкатись постраждалого/ї без його/її дозволу - навіть жест підтримки може стати тригером і викликати ретравматизацію.
Також, варто бути обережними зі своїми емоціями. Надмірні емоційні реакції (зокрема, гнів, страх чи плач) можуть налякати постраждалу особу.
Зокрема, не варто говорити “Я Вас розумію”, адже травма - це досвід субʼєктивний. Ми не можемо повною мірою справді розуміти, що відчуває особа. Доречніше сказати “Мені прикро” чи “Мені шкода”. Таким чином ми наче зводимо травматичну ситуацію до досвіду, який дійсно можна відшкодувати, пережити.
У жодному випадку не варто ставити під сумнів слова постраждалих або ж змушувати їх пояснювати, чому відбулось, те, що відбулось/або чому вони відреагували саме так/ чому звернулись по допомогу чи розповіли лише зараз тощо. Не звинувачуйте постраждалих, відповіді на питання “чому” можуть дати лише кривдники, які зробили вибір скоїти насильство.
Ефективне перенаправлення: як забезпечити комплексну підтримку
Ефективне перенаправлення полягає у врахуванні усіх потреб постраждалих осіб та уникненні повторної травматизації. Коли всі суб’єкти, які надають допомогу, будуть спільно працювати - це зменшить випадки додаткової комунікації постраждалої з різними субʼєктами, та їй не доведеться декілька разів розповідати свою історію різним людям.
Потрібно розуміти, що кожен випадок сексуального насильства є індивідуальним. Єдиного ефективного механізму перенаправлення немає, адже в кожному окремому випадку ми адаптуємо його під потреби конкретної людини.
У зв’язку з тим, що наслідки СНПК мають великий вплив безпосередньо на життя постраждалих, відповідно у них виникають багато потреб (медичні, психологічні, юридичні, соціальні, економічні). Тому завдання суб’єктів, які надають різний спектр допомоги координуватись та працювати спільно.
Варто зазначити, що вкрай важливим елементом координації у сфері протидії СНПК є належне перенаправлення. Розуміння процедури перенаправлення дозволяє скерувати потерпілих до відповідних суб’єктів за профільною допомогою. Перенаправлення постраждалих саме до профільних суб’єктів допомоги є критично важливим компонентом будь-якого реагування на сексуальне насильство.
Аби здійснити ефективне перенаправлення, варто дотримуватися таких рекомендацій:
- перенаправлення має бути безпечним та доступним для потерпілих. Перенаправлення та надання допомоги потерпілим здійснюється виключно за їхньою добровільною згодою та із забезпеченням конфіденційності;
- ознайомтесь із системою органів, установ, інших суб’єктів у вашій громаді, районі, області тощо, які надають допомогу потерпілим. Це можуть бути різнопрофільні суб’єкти — медичні заклади, психологічна, юридична допомога, гарячі лінії тощо;
- можете розробити та впровадити власні стандарти перенаправлення, які включатимуть принципи взаємодії із потерпілими, покрокові алгоритми дій, рекомендації тощо. Ці стандарти можуть містити базу суб’єктів, до яких можна перенаправляти потерпілих. Відповідно важливо підтримувати її в актуальному стані. Це значним чином спростить процес перенаправлення та зробить його ефективнішим.
- важливо не тільки розуміти до кого перенаправити, але й координуватись та співпрацювати разом. Адже просто надати контакти постраждалому/ій часто є недостатньо. Субʼєкти, які надають ту чи іншу допомогу мають співпрацювати, аби мінімізувати участь постраждалих.
- пам’ятайте про важливість чутливої комунікації. Не варто змушувати постраждалих розповідати про пережите чи то ділитись фактами, якщо це не є необхідним для перенаправлення. Також варто ознайомитись із Кодексом Мурад, в якому наявні мінімальні стандарти безпечного, ефективного й етичного збирання та використання інформації про постраждалих від СНПК.
Корисні посилання
- Навчальна памʼятка “Як проводити опитування потерпілих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом”. Аналітичний центр “ЮрФем” від 1 серпня 2022 року;
- Відеокурс «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом: правове регулювання та практика». Центр “ЮрФем: освіта”;
- Серія лекцій «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом». Центр “ЮрФем: освіта”;
- Серія вебінарів «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом». Центр “ЮрФем: освіта”.
