Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи
Нормативна база
- Конвенція про права дитини
- Конституція України
- Цивільний кодекс України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Сімейний кодекс України
- Закон України "Про охорону дитинства"
Загальні поняття
Дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (ст. 12 Конвенції про права дитини).
Особа, до досягнення повноліття (18 років), має правовий статус дитини.
| Дитина | |
|---|---|
| Малолітня | Неповнолітня |
| - не досягла 14 років;
- має часткову цивільну дієздатність |
- особа, у віці від 14 до 18 років;
- має неповну цивільну дієздатність |
Процесуальні права
Малолітня або неповнолітня особа, як і будь-який учасник справи, має права визначені статтею 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України):
- ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
- подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
- подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
- ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
- оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
- користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Крім того до прав малолітніх та неповнолітніх осіб належать:
- безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
- отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
- здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 45 ЦПК України).
Законні представники
У суді права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до 14 років, захищають відповідно:
- їхні батьки,
- усиновлювачі,
- опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від 14 до 18 років, можуть захищати у суді відповідно:
- їхні батьки,
- усиновлювачі,
- піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Водночас, суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу (стаття 59 ЦПК України).
Крім того, за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи суд може призначити або замінити законного представника якщо це відповідає її інтересам.
Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
Коли в суді допитують малолітнюї або неповнолітню особу поруч обов’язково мають бути:
- батьки або опікуни;
- або представник органу опіки / служби у справах дітей.
Але тільки якщо ці люди не мають інтересу в справі (тобто не зацікавлені в результаті) ❗
Якщо свідок молодший 16 років, то суд:
- пояснює, що треба говорити правду;
- але не попереджає про відповідальність за брехню або відмову свідчити;
- і не змушує складати присягу.
Свідок до 16 років після допиту зазвичай виходить із зали суду, але суд може дозволити йому залишитися, якщо це потрібно.
Іноді, щоб дитина (до 18 років) могла спокійно говорити в суді:
- суд може тимчасово попросити когось із учасників вийти із зали;
- (наприклад, щоб не тиснули на дитину).
Після цього:
- цю людину повертають назад;
- їй переказують, що сказав свідок;
- і дають можливість поставити свої питання.
Це робиться для того, щоб учасник справи не тиснув на дитину, а потім — повертають і дають поставити питання (стаття 232 ЦПК України).
Див. також
Цивільна дієздатність фізичної особи
Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб
