Визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Земельний кодекс України
• Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
• Закон України "Про Державний земельний кадастр"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Загальні положення

Державні акти на право власності  на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Державний  акт  на  право  приватної власності на землю також визначає розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему. В деяких  випадках громадянин може отримати більше ніж один наділ. У такому  разі в державному акті буде вказано такі самі дані про всі ділянки. 

Форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 р. № 404 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів".

Зверніть увагу! З 1 січня 2013 року, у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються.

З 01.01.2013 року земельні ділянки як об’єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.

Відповідно частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Документ, який засвідчує право особи на об’єкт нерухомості є витяг на право власності з Державного реєстру речових прав. У ньому знаходяться усі відомості щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав.

Підстави для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та способи вирішення правового питання

Правовими підставами для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, зокрема, є:

    1. Незаконне рішення органу державної влади - якщо право власності виникло на підставі рішення органу державної влади, яке порушує закон і права власника.

    2. Визнання державного акту незаконним - якщо державний акт порушує права власника та виданий з порушенням закону.

    3. Накладення меж земельних ділянок повністю або частково  - якщо дві особи отримали правовстановлюючі документи на одну й ту саму земельну ділянку або частина земельної ділянки знаходиться території земельної  ділянки  іншого власника.

    4. Подвоєння кадастрового номера - якщо дві особи отримали правовстановлюючі документи на різні земельні ділянки з однаковим кадастровим номером.

Єдиним способом вирішення таких ситуацій є звернення до суду.

Незаконне рішення органу державної влади та місцевого самоврядування

Відповідно до статті 21  Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини  1 статті 155 Земельного кодексу  України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 вказано, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Власнику земельної ділянки необхідно звернутися до  окружного адміністративного суду за місцем знаходження відповідача (суб'єкта владних повноважень) з позовною  заявою  з вимогою визнати рішення незаконним та скасувати його.

Визнання державного акту незаконним

Відповідно пункту  10 частини  2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади як окремий спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини  2 статті 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті  328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено частина 1 статті 116 Земельного кодексу  України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до Висновків Верховного Суду України, викладених у Витягу від 01.07.2013 року видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України, - недійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 р. № 6-14цс13).

Щоб визнати незаконним рішення органу державної влади про надання права на державний земельний акт, необхідно звернутися до суду з позовом про визнання цього рішення незаконним та його скасування, як порушення ваших прав як власника майна.

Позовна заява подається до окружного адміністративного суду за місцем знаходження відповідача  про визнання незаконним та скасування відповідного правового акту.

Якщо суд встановить, що акт незаконний і порушив ваші права, він ухвалить рішення про його скасування. Ви можете вимагати відновлення стану, який існував до видання незаконного акта. Якщо попередній стан неможливо відновити, ви маєте право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Накладення земельних ділянок повне та часткове

Накладення земельних ділянок повне або часткове  – коли згідно двох або більше різних землевпорядних документацій одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки. Тобто, одна земельна ділянка перебуває частково чи повністю в межах іншої.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов’язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

Власнику земельної ділянки, який набув право власності на земельну ділянку раніше, необхідно звернутися до місцевого суду за місцем розташування земельної ділянки із позовною заявою про визнання недійсним державного акту про право власності на землю.

Подвоєння кадастрового номера

Відповідно  абзацу 12 пункту 1 частини 1 Закону України " Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Подвоєння кадастрового номера- це присвоєння  двом або більше різним земельним ділянкам однаковий кадастровим номером .

Для скасування державного акту через подвоєння кадастрового номера, необхідно  звернутися до місцевого суду, де знаходиться земельна ділянка, що є предметом спор з позовом про визнання недійсним державного акту, оскільки така ситуація свідчить про порушення прав власника та невідповідність акту закону. Також, необхідно повідомити місцеві органи Держгеокадастру про помилку та подати заяву про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру з додаванням необхідних документів.