Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:39, 20 березня 2026, створена Borsuk.Oleh (обговорення | внесок) (Виправили деякі орфографічні помилки, додали абзац про особливості надання щорічної відпустки в умовах воєнного стану, переписали абзац про підстави призначення пільг)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Загальна інформація

Усі підприємства, установи та організації повинні забезпечувати безпеку праці та дбати про здоров'я своїх працівників. До обов'язків роботодавця входить розробка комплексних заходів з охорони праці, які б гарантували безпечні та здорові умови праці на робочому місці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (частина друга статті 5 Закону України "Про охорону праці").

Здійснення контролю за додержанням законодавства про працю підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю покладено на Державну службу України з питань праці.

Також зазначена Служба здійснює державний нагляд за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення центральними органами виконавчої влади; здійснює контроль за правильністю застосування роботодавцями списків на пільгове пенсійне забезпечення, готує пропозиції щодо вдосконалення таких списків; здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування; здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу); здійснює державний контроль за додержанням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у частині виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю; здійснює контроль за своєчасністю та об’єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків; здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гігієни праці, у тому числі нагляд (контроль) за факторами виробничого середовища та виробничих операцій, наявність яких може шкодити здоров’ю працівників; виконанням заходів щодо запобігання виникненню професійних захворювань; дотриманням вимог санітарних норм та правил; своєчасним здійсненням профілактичних заходів, спрямованих на попередження шкідливої дії факторів виробничого середовища і трудового процесу, збереження здоров’я працівників; наявністю обов’язкових медичних оглядів працівників; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці, зокрема в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань; здійснює дозиметричний контроль робочих місць та доз опромінення працівників; забезпечує складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці та інше.

Кожен працівник має право на охорону праці під час роботи (стаття 6 Закону України "Про охорону праці"), а саме:

- умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства;

- працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці. При цьому за період простою з вищезазначених причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток;

- працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку;

- працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства;

- на час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Також кожен працівник має право на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці (відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про охорону праці"):

- працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством;

- у разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніше як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Підстави для призначення пільг та компенсацій працівникам

Для призначення пільг і компенсацій за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці необхідне одночасне дотримання таких умов:

  • проведення атестації робочого місця за умовами праці (як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років, але атестація, строк проведення якої настав у період воєнного стану, за рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, проводиться протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування);
  • підтвердження права на відповідну пільгу або компенсацію за результатами такої атестації;
  • включення професії, посади чи виду робіт до відповідного переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільги або компенсації;
  • фактична зайнятість працівника на роботах, передбачених зазначеними переліками, протягом встановленої нормативними актами тривалості робочого часу.

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість надання працівникові відповідної пільги чи компенсації.

Перелік пільг та компенсацій

Пільга/компенсація Нормативно-правовий акт
1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення",

постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах"

2. Щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів пункт 1 частини першої статті 76 Кодексу законів про працю України,

стаття 7 Закону України "Про відпустки",

постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"

Зверніть увагу! У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану").

3. Підвищена оплата праці стаття 100 Кодексу законів про працю України
4. Скорочена тривалість робочого тижня - не більш як 36 годин на тиждень пункт 2 частини другої статті 51 Кодексу законів про працю України,

постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня"

5. Безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів стаття 166 Кодексу законів про працю України,

наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 04 листопада 1987 року № 4430-87 "Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів"

6. Видача лікувально-профілактичного харчування стаття 166 Кодексу законів про працю України
7. Безоплатне забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту стаття 163 Кодексу законів про працю України,

стаття 8 Закону України "Про охорону праці"https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text ,

Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62

8. Компенсація витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти частина друга статті 164 Кодексу законів про працю України
9. Видача мила та знешкоджуючих засобів, а також профілактичних паст і мазі працівникам, які мають справу з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук стаття 165 Кодексу законів про працю України,

Інструкція з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затверджена Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1966 року № 658-66

постанова Народного комісаріату праці РРФСР від 26 серпня 1922 року № 383 "Про видачу мила на підприємствах"

10. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою стаття 167 Кодексу законів про працю України,

постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 11 червня 1934 року "Про постачання робітників гарячих цехів газованою підсоленою водою"

11. Додаткова оплачувана перерва санітарно-оздоровчого характеру ст.168 Кодексу законів України про працю.

Судова практика

Див. також

index.php?title=Категорія:Гарантії і компенсації index.php?title=Категорія:Призначення пенсії