Медичне обслуговування внутрішньо переміщених осіб

Матеріал з WikiLegalAid
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Правові підстави надання медичного обслуговування

Відповідно до вимог Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно (стаття 49 Конституції України).

Внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством та на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я (абзаци 10 та 11 частини 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (частина 2 статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

Порядок надання медичного обслуговування

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, забезпечує організацію надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів за місцем фактичного перебування внутрішньо переміщених осіб. (частина 2 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою на ім'я головного лікаря такого закладу з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання (зі зразком заяви, як правило, можна ознайомитися в у відповідному закладі). Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (посилання).

Взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації, на отримання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства за місцем проживання. Забезпечення допоміжними засобами реабілітації, надання реабілітаційних послуг здійснюється за наявності документів, що підтверджують право на ці послуги та засоби, а у разі їх відсутності – за даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності (для осіб, які звертаються повторно) та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 7 та 8 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до медичного закладу відповідного профілю.

Надання, у разі необхідності, внутрішньо переміщеним особам медико-психологічної допомоги забезпечується, в межах своїх повноважень, місцевими державними адміністраціями (абзац 4 частини 8 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

У разі відмови у наданні медичної допомоги особа може звернутися на Гарячу лінію Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) за номером 0800 505 201 чи подати електронне звернення/скаргу до МОЗ за посиланням: https://moz.gov.ua/uk/zvernennya-gromadyan-forma , або звернутися до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) за номером 1677 чи подати електронне звернення/скаргу на електронну пошту НСЗУ: [email protected].

Порядок забезпечення лікарськими засобами

Лікарські засоби відпускаються аптеками (закріпленими за відповідними лікувальними закладами) особам безоплатно і на пільгових умовах у разі їх амбулаторного лікування за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Увага! Безоплатно та на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються лише визначеним групам населення у "Переліку груп населення у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах", який міститься у додатку № 1 до допостанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 за № 1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF), зокрема:

  1. Групи населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно:

1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім'ї:

  • діти віком до трьох років;
  • учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
  • особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
  • неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
  • дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);
  • пенсіонери, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;
  • особи з інвалідністю, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
  • особи з інвалідністю та особи, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
  • діти з інвалідністю відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
  • ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”;
  • особи з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щодо яких відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в наданні медичної та соціальної допомоги або у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено зв’язок втрати працездатності із трудовим каліцтвом, професійним захворюванням;

2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:

  • діти з багатодітних сімей відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”;
  • особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
  • учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
  • жертви нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;
  • дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;
  • особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;
  • неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
  • особи, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.

2. Групи населення, в разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості:

  • діти віком від трьох до шести років;
  • особи з інвалідністю I і II груп відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
  • депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю, відповідно до Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”;
  • реабілітовані особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;
  • почесні донори України відповідно до Закону України “Про донорство крові та її компонентів” і громадяни України, нагороджені нагрудним знаком “Почесний донор СРСР”, відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 240/95-ВР “Про введення в дію Закону України “Про донорство крові та її компонентів”.

Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги

Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого або спричинити смерть хворого, передбачає притягнення медичного працівника до кримінальної відповідальності (стаття 139 Кримінального кодексу України).

Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Медичне_обслуговування_внутрішньо_переміщених_осіб&oldid=59936