Порядок отримання інформації про дитину в іноземній державі

Нормативна база

• Закон України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей»
• Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року

Загальна інформація

Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року (далі – Конвенція 1996 року) набрала чинності для України 01 лютого 2008 року.

Центральним органом для цілей Конвенції 1996 року визначено Національну соціальну сервісну службу України відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей».

Забезпечення виконання заходів захисту дитини

Судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини (стаття 5 Конвенції 1996 року).

У разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання (стаття 7 Конвенції 1996 року).

Всі заходи щодо захисту дітей, ухвалені компетентними органами України, тобто всі рішення судів та органів опіки та піклування (наприклад, про призначення опікуна; надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування; про утворення дитячого будинку сімейного типу; про поміщення дитини у заклад тощо), мають визнаватися на території всіх держав-учасниць Конвенції 1996 року (стаття 23 Конвенції 1996 року).

Зверніть увагу! Для пред’явлення рішення суду чи органу опіки та піклування зацікавленою особою не через центральний орган України на території іноземної держави – учасниці Конвенції 1996 року рішення має бути легалізовано (апостильовано) та перекладено офіційною мовою цієї держави.

Водночас, якщо існує потреба у вжитті певних заходів, тобто фактично у визнанні та наданні дозволу на виконання на території іноземної держави рішення українських компетентних органів, то будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з клопотанням про прийняття рішення щодо визнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Процедура визначається правом Держави, в якій було подано таке клопотання (стаття 24 Конвенції 1996 року).

Зазначені положення застосовуються у випадках, коли дитина перебуває на території іншої держави, і щодо неї має бути визнано і виконано рішення українських компетентних органів, так само і щодо дитини, яка знаходиться на території України, і щодо якої були прийняті рішення іноземними компетентними органами.