Договір поставки
Нормативна база
Визначення договору поставки
Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців та часто використовуються в підприємницькій діяльності.
За договором поставки, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У зв’язку із втратою чинності Господарським Кодексом України 28.08.2025 до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Додатково - Поняття та умови договору в цивільному праві
Форма укладання договору поставки
Договір поставки укладається в простій письмовій формі, але за бажанням сторін може бути нотаріально засвідчений (ст. 208 ЦК). Договір уважається укладеним із моменту його підписання сторонами, а якщо сторони вирішать засвідчити його нотаріально – тоді з моменту такого засвідчення.
Предмет договору поставки
Предметом договору може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦКУ).
Докладний опис предмета договору дає змогу уникнути розбіжностей, а також унеможливити несумлінне ставлення до своїх обов’язків будь-якої зі сторін. Також потрібно узгодити умови щодо кількості, асортименту і якості товару.
Умови про ціну і порядок розрахунків за поставлені товари
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 ЦКУ, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ст.691 ЦКУ).
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Договірна ціна може залежати від умов поставки. Якщо договором передбачається доставка продукції силами постачальника на склад покупця, то ціна може бути збільшена на вартість доставки, витрат на страхування вантажів, завантажувальних та (або) розвантажувальних робіт тощо.
Зміна ціни, передбаченої договором, допускається у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.
При укладанні договору сторони можуть вибрати будь-яку форму оплати, що відповідає чинному законодавству.
Строки укладання договору поставки
Договір поставки може бути укладений:
- на один рік;
- на строк більше одного року (довгостроковий договір);
- інший строк, визначений угодою сторін.
Строки поставки продукції можуть бути пов’язані не тільки з чітко встановленими датами, а й з певними діями покупця, наприклад, з попередньою оплатою, перерахуванням авансу, одержанням повідомлення з банку про надходження акредитива тощо. Такі умови повинні бути відображені в тексті договору поставки.
Кількість товару, що постачається, у договорі поставки
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі порядку визначення цієї кількості (ст.669 ЦКУ).
Кількість товару, що постачається, у договорі поставки визначається за згодою сторін, виходячи з потреб покупця і з урахуванням виробничих або інших можливостей постачальника. Для визначення кількості продукції (товару), що постачається, використовують загальноприйняті параметри ваги, довжини, обсягу тощо.
Не виключена ситуація, коли для визначення кількості товару сторони скористаються нестандартними одиницями виміру, такими, як: мішки, пачки, об’єм пляшки тощо.
Якість товару, що поставляються, у договорі поставки
Якість товару, що поставляються, у договорі поставки має відповідати умовам договору. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товару передбачається передання товару, придатного для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ст.673 ЦКУ).
Відповідальність за поставку товарів неналежної якості
Згідно норм ст.678 ЦКУ покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення статті 678 ЦКУ застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Втрата чинності Господарського кодексу України (28.08.2025) та регулювання господарських договорів, укладених до втрати чинності останнього.
26 лютого Президент Володимир Зеленський підписав Закон № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» (проєкт № 6013), а 27 лютого Закон офіційно опублікували в Голосі України.
Законом вносяться зміни до Цивільного кодексу України, визнається таким, що втратив чинність Господарський кодекс України, запроваджується перехідний період, вносяться зміни до низки спеціальних законів з метою приведення їх у відповідність до Цивільного кодексу України.
Стосовно регулювання господарських договорів, укладених до впровадження змін, то Закон № 4196-ІХ не містить спеціальних перехідних положень щодо господарських договорів, які були укладені відповідно до норм ГК України, договори залишаються чинними та продовжують свою юридичну дію до моменту завершення строку дії договору або припинення дії договору. Якщо договір містить положення із посиланням на норми ГК України, це не призводить до його недійсності, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Дія таких норм припиняється, застосовувати необхідно аналогічні положення ЦК України (отже, рекомендовано внести відповідні зміни до такого договору). З моменту скасування ГК України все, що не передбачено договором, регулюється нормами спеціального законодавства та ЦК України.
