Діяльність у сфері сільського зеленого туризму

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Поняття "сільський зелений туризм"

Сільський зелений туризм -це вид відпочинку, який передбачає перебування туристів у сільській місцевості з метою відпочинку, ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями та звичаями, використовуючи природний, матеріальний та культурний потенціал цієї місцевості. Це форма відпочинку в приватних господарствах сільської місцевості з використанням майна та трудових ресурсів особистого селянського, підсобного або фермерського господарства, природно-рекреаційних особливостей місцевості та культурної, історичної та етнографічної спадщини регіону.

Суб'єкти діяльності в сфері сільського зеленого туризму

  • сільські господарі, а також створені ними громадські організації, їхні об'єднання, діяльність яких є необхідною умовою для належного створення пропозиції та надання послуг сільського зеленого туризму;
  • фізичні особи - споживачі послуг сільського зеленого туризму;
  • фізичні та/або юридичні особи, що надають допоміжні послуги (агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні тощо) сільським господарям або споживачам послуг сільського зеленого туризму.

Особливості діяльності з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму

Діяльність з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не відноситься до підприємницької діяльності за умови, якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму не перевищує річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та на кожного члена родини, які постійно проживають з ним. Розмір прожиткового мінімуму встановлюється законодавством України.

У разі перевищення рівня доходів, надання послуг сільського зеленого туризму має здійснюватись на засадах підприємництва. При цьому, в якості суб'єкта підприємницької діяльності може бути зареєстрований як сам сільський господар, так і будь-хто із членів його родини, що постійно проживає з ним та не має обмежень у здійсненні зазначеної діяльності.

У випадку розташування сільської садиби в сільській місцевості, яке відноситься до курортної та/або лікувально-оздоровчої зони, сільські господарі або члени його родини зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності. Оголошення природних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами здійснюється згідно з чинним законодавством України. Ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не вимагається. В статті 5 Закону України “Про туризм” це прописано чітко.

Згідно Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 297 послуги з тимчасового розміщення (проживання) – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Індивідуальні — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.

Колективні — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами.

Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії. Встановлення об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Категорія готелю встановлюється на п’ять років (стаття 19 Закону України “Про туризм”).

Власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю “готельне господарство”, щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів. Проте, треба пам’ятати, що в разі наявності десяти або більше місць для розміщення туристів, власник садиби буде зобов’язаний виконувати вимоги Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (Наказ Державної туристичної адміністрації України "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг " № 19 від 16.03.2004 p.).

Права та обов'язки суб'єктів діяльності в сфері сільського зеленого туризму

Сільські господарі мають право:

  • самостійно визначати назву, перелік, обсяги, вартість послуг сільського зеленого туризму, встановлювати розпорядок роботи, приймати остаточне рішення щодо надання або ненадання послуги, вільно розпоряджатись своїм майном та реалізовувати інші права, встановлені Конституцією України та іншими актами чинного законодавства України;
  • вимагати від замовників (споживачів) послуг сільського зеленого туризму документи, що містять інформацію про їхню особу та про місце постійного проживання (реєстрації);
  • вести самостійну діяльність з рекламування особистого селянського (фермерського) господарства та залучення туристів до користування туристичними послугами сільського зеленого туризму, що надаються сільськими господарями;
  • з метою захисту своїх законних прав і інтересів у сфері надання послуг сільського зеленого туризму, створювати неприбуткові організації з туристичної діяльності, а також їхнє об'єднання в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, Законом України "Про громадські об'єднання", іншими законами України;
  • реалізовувати інші права, передбачені Конституцією України і законами України.

Сільські господарі зобов'язані:

  • забезпечувати умови розміщення (проживання) та харчування туристів у відповідності до протипожежних, санітарних та інших вимог, передбачених нормативними актами України для будинків/помешкань;
  • подавати декларації про одержаний дохід до органів податкової служби;
  • вживати заходів із охорони і збереження навколишнього середовища.

Соціально-економічне значення сільського зеленого туризму

  • стимулює розвиток селянських господарств, які займаються зеленим туризмом;
  • сприяє розвитку місцевої інфраструктури;
  • сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування у місцеві бюджети;
  • активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, зменшуючи потребу в закордонному заробітчанстві;
  • сприяє охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців;
  • сприяє підвищенню культурного рівня мешканців села та підвищенню екологічної свідомості.
Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Діяльність_у_сфері_сільського_зеленого_туризму&oldid=56468