Публічна обіцянка винагороди: відмінності між версіями

Немає опису редагування
Доблено мету публічної винагороди
Рядок 141: Рядок 141:
У тому випадку, якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї за набувальною давністю (див. ст. 344 ЦК та коментар до неї).
У тому випадку, якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї за набувальною давністю (див. ст. 344 ЦК та коментар до неї).
[[Категорія:Доробити]]
[[Категорія:Доробити]]
Отже, публічна обіцянка винагороди-це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.
Мета, якої прагне досягти особа, що обіцяє винагороду, складається з двох взаємопов'язаних елементів:
1) залучити значне коло осіб до виконання певної роботи та
2) отримати якнайшвидше результат або отримати найкращий результат.
Оскільки в будь-якому зобов'язанні беруть участь щонайменше дві особи - кредитор і боржник, то і зобов'язання із публічної обіцянки винагороди виникає лише тоді, коли окрім особи, яка пообіцяла винагороду (боржника), з'явиться і особа, яка досягне визначеного результату і буде претендувати на виплату винагороди (кредитор).
У ЦК України передбачено два види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди:
1) зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;
2) зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.