Порядок поховання померлого та надання ритуальних послуг

Нормативна база

• Закон України "Про поховання та похоронну справу"
• Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку поховання на території України"
• Наказ Держевного комітету України з питань житлово-комунального господарства України 19 листопада 2003 року № 193 "Про затвердження нормативно правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу"
• Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, затверджений наказом Держевного комітету України з питань житлово-комунального господарства України 19 листопада 2003 року № 193
• Роз’яснення Міністерства юстиції України «Про порядок державної реєстрації смерті» від 15.12.2011 року
• Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» від 18.10.2000 року № 52/5 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940

Загальні положення

Поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на :

1. забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла);
2. забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
3. створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
4. організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);
5. надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності (стаття 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон).

Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (Міністерство розвитку громад та територій України), іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами (стаття 8 Закону).

Ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (стаття 9 Закону).

Хто здійснює поховання?

Поховання померлого здійснює особа, яку він сам призначив.

Якщо таку особу не визначено, або ж вона відмовилася виконати волю померлого, то поховання здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Особі яка здійснює поховання, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

1. лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я;
2. свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

У разі смерті одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1963 (стаття 11 Закону).

Куди потрібно звернутися?

Особа, яка здійснює поховання, на підставі свідоцтва про смерть, має звернутися щодо укладення договору-замовлення на організацію та проведення поховання до

• сільського голови або
• ритуальної служби

Також ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг (стаття 11 Закону).

Які послуги входять в організацію поховання?

Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг, які може надавати виконавець:

1. Оформлення   договору-замовлення   на    організацію    та проведення поховання.
2. Оформлення свідоцтва про поховання.
3. Копання   могили   (викопування    могили    ручним    або механізованим  способом,  опускання  труни  з  тілом  померлого  в могилу,  закопування могили,  формування  намогильного  насипу  та одноразове прибирання території біля могили).
4. Монтаж  та  демонтаж  намогильної  споруди при організації підпоховання в існуючу могилу.
5. Кремація тіл померлих.
6. Поховання  та  підпоховання  урни  з  прахом  померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю.
7. Зберігання урн з прахом померлих у крематорії.
8. Організація  відправлення  труни  з тілом чи урни з прахом померлого за межі України.
9. Запаювання оцинкованої труни.
10. Замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу (Перелік затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року №193).

Суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають вимогам нормативно-правових актів та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством (стаття 12 Закону).

Вартість

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 194.

Місце поховання

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 Закону.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

За зверненням особи, які здійснює поховання померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

Поховання померлих чи їх праху після кремації здійснюється лише на підставі свідоцтва про смерть та оформленого в установленому порядку договору-замовлення на організацію та проведення поховання.

За бажанням особи, яка здійснює поховання померлого, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

У містах, де функціонують крематорії, поховання здійснюється в спеціально побудованих колумбаріях чи пристосованих для цього огороджувальних стінах кладовищ, конструкція яких повинна передбачати не більше трьох рядів ніш по вертикалі та забезпечувати вільний доступ до них.

На підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою та копій документів, що підтверджують віднесення цієї особи до загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій статті 15-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», виконавець волевиявлення загиблого (померлого) або особа, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, звертається до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, в межах території якої розташоване місце поховання, на якому планується розмістити кенотаф, зі зверненням щодо виділення місця для розміщення кенотафу, у письмовій або електронній формі особисто або на електронну пошту чи засобами інформаційно-комунікаційних систем (за наявної технічної можливості) (глава 2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань).

Після здійснення поховання померлого особі, яка взяла на себе зобов'язання з поховння, спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво.

Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання).

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

На території кладовищ може безоплатно виділятися місце для розміщення кенотафів особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з числа осіб, які судом оголошені померлими (стаття 25 Закону).

Поховання військовослужбовців які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України

Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Бюро економічної безпеки України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім’ям, батькам або іншим особам, які зобов’язалися поховати померлих військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов’язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік заходів, пов’язаних з організацією і забезпеченням проведення поховання загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, із зазначенням відповідальних за їх здійснення визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації смерті

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" [1] державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

     Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.

     Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводитися за місцем проживання заявника у разі:

1. якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;
2. встановлення у судовому порядку факту смерті;
3. звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.

Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану є (стаття 4 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» [2] ):

1. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

2. відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану);

3. виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Реєстрація смерті осіб, які померли в установах, у яких ці особи перебували під арештом або відбували покарання; осіб, визнаних в установленому законом порядку померлими, у випадку встановлення судом факту смерті; військовослужбовців та військових будівельників, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час; осіб, померлих більше ніж за рік до моменту звернення за реєстрацією, провадиться тільки відділами реєстрації актів цивільного стану.

Із заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, його сусіди, працівники житлово-експлуатаційних організацій та інші особи, в тому числі з адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті. Факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом або фельдшерською довідкою про смерть, виданими лікувальним закладом, рішенням суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомленням з місць позбавлення волі, надісланим разом із лікарським свідоцтвом про смерть. Підставою для реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, є повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України. Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відмітку про смерть власника. Слід відзначити, що відсутність зазначених документів не перешкоджає реєстрації смерті (Роз’яснення Міністерства юстиції України «Про порядок державної реєстрації смерті» [3] ).

При реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть уносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть. Якщо надалі померлий упізнаний, відомості про нього, яких бракувало, уносяться згідно з вимогами чинного законодавства на підставі висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, за наявності протоколу впізнання трупа. Реєстрація смерті за заявами, які надійшли після закінчення року з дня настання смерті, провадиться після перевірки наявності реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання заявника, за місцем поховання чи виявлення трупа. Датою смерті особи, оголошеної судом померлою, вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. Якщо надалі особа, по відношенню до якої складено актовий запис, з’явиться або буде відоме її місце перебування, то рішення про її смерть скасовується, а запис про смерть анулюється. Реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства провадиться на загальних підставах із дотриманням вимог чинного законодавства України. Після проведення запису орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання (Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил Державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» [4] ) .

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (стаття 13 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» [5] ).

Безоплатне поховання

Згідно статті 14 Закону України «Про поховання та похоронну справу» [6] безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, здійснюється поховання:

1. з військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною – Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави; осіб, нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу". Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Другої світової війни;  Герої України, яким починаючи з 2014 року вручено орден "Золота Зірка"; особи, нагороджені орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів; особи, нагороджені орденом княгині Ольги трьох ступенів;
2. осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною – Герої Героїв Соціалістичної Праці; Герої України; повних кавалерів ордена Трудової Слави;
3. учасники бойових дій постраждалих учасників Революції Гідності; осіб з інвалідністю внаслідок війни.
4. осіб з інвалідністю внаслідок війни.

На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком [7].

Витрати на поховання померлих, зазначених у частині першій [8] цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону.

Витрати на поховання осіб, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому законом.

Витрати на поховання померлих, передбачених пунктом "в" частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, крім випадків, передбачених статтею 15^-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» [9] .

Також за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів здійснюються поховання (стаття 16 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» [10] ):

1. померлих одиноких громадян;
2. осіб без певного місця проживання;
3. громадян, від поховання яких відмовилися рідні;
4. знайдених невпізнаних трупів.

Поховання померлих, які проживали в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та в стаціонарних закладах інших типів, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (стаття 17 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» [11] ).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення безоплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності і осіб з інвалідністю внаслідок війни організація поховання і ритуального обслуговування здійснюється з урахуванням необхідного мінімального переліку вимог, затвердженого Держжитлокомунгоспом.

Безоплатно надаються такі послуги:

1). виконавцю волевиявлення або особі, що зобов'язалася поховати померлого, який має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

1. оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання;
2. доставка предметів ритуальної належності (завантаження на складі, перевезення, вивантаження на місці призначення та перенесення до місця знаходження тіла померлого);
3. надання транспортних послуг (один автокатафалк та один автобус супроводження);
4. перенесення труни з тілом померлого до будинку (квартири), до моргу, з будинку (квартири), моргу, до місця поховання;
5. організація поховання і проведення ритуалу;
6. надання труни;
7. надання двох вінків похоронних з траурними стрічками (з написом чи без нього);
8. копання могили (викопування ручним чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу та одноразове прибирання прилеглої території після поховання);
9. надання урни;
10. кремація;
11. поховання урни з прахом (закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші та одноразове прибирання прилеглої території після поховання);
12. спорудження надгробка;

2). виконавцю волевиявлення або особі, що зобов'язалася поховати померлого учасника бойових дій постраждалого учасника Революції  Гідності  або  померлу особу з інвалідністю внаслідок війни:

1. оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання;
2. доставка предметів похоронної належності (завантаження на складі, перевезення, вивантаження на місці призначення та перенесення до місця знаходження тіла померлого);
3. надання транспортних послуг (один автокатафалк та один автобус супроводження);
4. перенесення труни з тілом померлого до будинку (квартири), до моргу, з будинку (квартири), моргу, до місця поховання;
5. організація поховання і проведення ритуалу;
6. надання труни;
7. надання вінка похоронного з траурною стрічкою (з написом чи без нього);
8. копання могили (викопування ручним чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу);
9. надання урни;
10. кремація;
11. поховання урни з прахом (закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші та одноразове прибирання прилеглої території після поховання).

Спорудження надгробка здійснюється відповідно до опису його зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1963 "Про затвердження Порядку поховання на території України громадянина, померлого на території іноземної держави, та опису зразка надгробка, що безоплатно споруджується на могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною" . Вартість ритуальних послуг, визначених для забезпечення безоплатного поховання, не повинна перевищувати середню ціну на відповідні ритуальні послуги, що склалася у відповідному регіоні. Додаткові ритуальні послуги оплачуються виконавцем волевиявлення або особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Витрати на проведення безоплатного поховання осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Мінсоцполітики за відповідною бюджетною програмою, на підставі договору-замовлення про організацію та проведення поховання, укладеного виконавцем волевиявлення або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, з ритуальною службою чи сільським головою, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавців ритуальних послуг. Видатки на поховання учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності і осіб з інвалідністю внаслідок війни виділяються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя. Порядок фінансування витрат на поховання або відшкодування витрат на здійснене поховання визначається в установленому порядку місцевими органами виконавчої влади.

Див. також

• Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою
• Встановлення факту смерті особи
• Допомога на поховання
• Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого