Правове регулювання роботи сезонних працівників: відмінності між версіями

!Увага! Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text «Про правовий режим воєнного стану»], діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]

На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]  

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

 

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Для тимчасових працівників не встановлено жодних закономірностей щодо застосування погодинної чи відрядної форми оплати праці: все залежить від того, на якій посаді чи за якою спеціальністю вони тимчасово працюють. Однак якщо працівника приймають на тимчасову роботу для заміщення тимчасово відсутнього працівника, то оплата його праці здійснюється на умовах, встановлених для такого тимчасово відсутнього працівника.<br>

Оподаткування заробітної плати тимчасових і сезонних працівників здійснюється в загальному порядку, тобто з неї утримується ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та на неї нараховується ЄСВ (22 %).  

Як і постійних працівників, сезонних працівників залучати до роботи у вихідні та святкові дні можна лише у випадках, визначених статтею 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та частиною четвертою статті 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Вид компенсації за роботу в такі дні визначається за згодою між конкретним працівником і керівником підприємства: це може бути інший день відпочинку або оплата в подвійному розмірі (ст. 72, 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]):

| С — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у робочому році, за який надається відпустка

Після обчислення показника Тк.д., необхідно порахувати стаж роботи, що дає право на відпустку в календарних днях, без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], з дати прийняття на роботу до дня виходу у відпустку. Після цього необхідно помножити стаж роботи працівника на підприємстві (у днях) на тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу (показник Тк.д.). Так знаходиться кількість належних працівнику днів щорічної відпустки.  

У випадку, якщо за час сезонна роботи працівник не скористався своїм правом на відпустку, то за бажанням такого працівника йому може бути:  

* надано невикористану відпустку з подальшим звільненням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни). Підставою для надання такої відпустки буде заява працівника про надання відпустки з подальшим звільненням. Дата звільнення — останній день відпустки. При цьому дія трудового договору, укладеного з працівником на певний строк, подовжується до закінчення відпустки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Закону України «Про відпустки»])

Суму відпускних або компенсації за невикористані дні щорічної відпустки визначають відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати].<br>

Розрахунок середньої зарплати для визначення суми відпускних та компенсації працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, здійснюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачуються відпускні або компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше місяця, то середньоденну зарплату розраховується виходячи із встановленої йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу.  

<br />

'''Соціальна додаткова відпустка''', що надається працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Нею скористатися можуть особи, перелічені у  [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 19 Закону України «Про відпустки»], як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Працівник матиме право на додаткову відпустку на дітей за рік, в якому він був прийнятий на роботу і звільнений з неї або тільки прийнятий (припустимо, за 2015 рік), якщо:

* до вступу на це підприємство ніде не працював

А якщо працівник у 2015 році до працевлаштування на підприємство десь працював і мав право на додаткову відпустку на дітей? У цьому випадку він повинен був скористатися таким правом за попереднім місцем роботи або отримати компенсацію за невикористану відпустку на дітей за 2015 рік при звільненні. Зробив він це чи ні, нинішнього роботодавця хвилювати не повинно. Якщо працівник мав право на «дитячу» відпустку, але не скористався нею в період роботи, при звільненні йому обов’язково повинна бути нарахована компенсація за невикористані дні такої відпустки.