Порядок встановлення інвалідності дитини

Нормативна база

• Закон України "Про охорону дитинства"
• Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 "Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям"
• Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 грудня 2001 року № 482 "Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років"

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану! Відповідно до постанови Кабінети Міністрів України від 08.03.2022 року                       № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» Установлено що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування: 1) у разі коли дитина, якій проводиться медико-соціальна експертиза для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до лікарсько-консультативної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікуючого лікаря; 2) лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я, які встановлюють інвалідність дітям відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 “Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666), здійснюють свої функції з дотриманням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікаря незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування дитини. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: -                    дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666). При цьому інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, в дитини з інвалідністю відсутня можливість пройти лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров’я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.

Загальні положення

Дитина з інвалідністю - це:

▷ дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими порушеннями розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту(стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства");

▷ особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (стаття 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").

Класифікація основних видів порушень функцій організму дитини та основних категорій життєдіяльності та ступені вираження обмежень таких категорій, при наявності яких дитині встановлюється інвалідність

Класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дитини, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Основними видами порушень функцій організму є:

• порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);
• порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);
• порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);
• порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);
• порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;
• порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла) (пункт 14 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі - Порядок).

Також під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження:

I ступінь - незначні порушення;

II ступінь - помірні порушення;

III ступінь - виражені порушення;

IV ступінь - значно виражені порушення.

Крім цього, під час комплексної оцінки, що характ еризують стійкі порушення функцій організму визначають основні категорії життєдіяльності, що становлять здатність до:

• самообслуговування (датність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни);
• самостійного пересування (здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом);
• орієнтації (датність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації);
• спілкування (здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації);
• контролювання своєї поведінки (здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм);
• навчання (здатність дитини до сприйняття, запам’ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими);
• трудової діяльності (здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи).

Критерії встановлення інвалідності:

Дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров’я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Перелік захворювань та патологічних станів, що дають право на встановлення інвалідності дітям, затверджується МОЗ.

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров’я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування.

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров’я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” є виключно висока міра втрати здоров’я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров’я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Куди звернутися

https://autism.ua/zakonodavstvo/35-zahalni-dokumenty/999-pro-poryadok-oformlennya-invalidnosti-ditini

Інвалідність дітям встановлюється лікарсько-консультативною комісією (ЛКК), яка проводить медико - соціальну експертизу хворих хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності. (частина 1 Положення про лікарсько - консультативну комісію https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/917-2013-%D0%BF#Text)

Медико-соціальна експертиза дитини - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, підгрупи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. (абзац 8 частини 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#top)

Відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі - Положення), такі комісії функціонують у закладах охорони здоров’я і мають розгалужену систему, до якої входять:

• Центральна комісія Міністерства охорони здоров'я України (утворюється та функціонує за рішенням Міністерства охорони здоров'я України);
• центральна комісія Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим;
• центральні обласні комісії (утворюються за рішенням структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних держадміністрацій);
• центральні міські у мм. Києві та Севастополі комісії (утворюються за рішенням Київської та Севастопольської міських держадміністрацій);
• міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії (утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров’я місцевих держадміністрацій).

До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог. У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Організаційною формою роботи комісій є засідання. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць.

Лікарсько-консультативні комісії встановлюють:

• категорію "дитина з інвалідністю" особам віком до 18 років. Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров’я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування;
• категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування (пункт 21 Порядку).

Також, складають індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

ВАЖЛИВО! Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Етапи встановлення інвалідності дитині

⇒ Звернутися до лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, та пройти повне медичне обстеження, необхідні дослідження та оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу та здійснити лікувальні й реабілітаційні заходи.

⇒ Отримати результати медичного обстеження та направлення лікаря на медико-соціальну експертизу.

⇒ За наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини дитина направляється лікуючим лікарем до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я для підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А".

Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”. При цьому зазначений лікар повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини.

На розгляд ЛКК лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи:

1. історію розвитку дитини за формою, встановленою Міністерством охорони здоров'я України;
2. виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених Міністерством охорони здоров'я України, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я 10-го перегляду діагнозу та коду;
3. план медичної реабілітації;
4. документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників (пункт 4 Порядку).

⇒ Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає подані документи протягом семи робочих днів з дня їх надходження (пункт 6 Порядку). Датою встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” вважається день надходження до комісії документів.

У разі коли дитина, батьки або законні представники якої звертаються для встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, не може бути присутньою на засіданні комісії за станом здоров’я, огляд її проводиться з виїздом на місце її проживання (перебування), у тому числі в спеціальних установах і закладах соціального захисту дітей, місцях позбавлення волі або в стаціонарі, в якому вона проходить лікування.

В окремих випадках, зокрема коли дитина, батьки або законні представники якої звертаються для встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть прийняти рішення щодо встановлення інвалідності дитині на підставі поданих документів за згодою батьків дитини або її законних представників.

У разі тимчасового перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міжнародні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою батьків або законних представників дитини, у тому числі потерпілої від нещасного випадку на виробництві, прийняти рішення про встановлення інвалідності за результатами медичного обстеження в державі тимчасового перебування дитини на підставі поданих документів.

⇒ ЛКК в день проведення медико-соціальної експертизи готує медичний висновок щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» або щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням та складає індивідуальну програму реабілітації дитини* з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

(*Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здатності дитини до виконання певних видів діяльності, визначених лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я при встановленні інвалідності).

Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

З метою визначення ефективності та повноти реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації повторний огляд дітей з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Повторний огляд дітей з інвалідністю раніше встановленого строку може бути проведений за заявою як батьків або законних представників дитини з інвалідністю, так і лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, в разі зміни стану здоров’я і працездатності (пункт 9 Порядку).

⇒ ЛКК та заклади охорони здоров’я у триденний строк зобов’язані надіслати медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років до органу соціального захисту населення за місцем проживання матері (батька), усиновлювача, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Оскарження рішення ЛКК

▶ У разі незгоди з рішенням ЛКК дитина старша 15 років та/або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку ЛКК звернутися до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії) або до комісії, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

▶ Рішення центральної комісії, в свою чергу, може бути оскаржене до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я України.

▶ Рішення центральної комісії або ЛКК може бути оскаржене до суду.

Додаткові гарантії у випадку встановлення інвалідності:

• Виплата державної соціальної допомоги.
• Пільговий проїзд у громадському, залізничному, повітряному та річковому транспорті;
• Безоплатне санітарно-курортне лікування;
• Безоплатне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо);
• Безоплатне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування;
• Інші пільги та гарантії, у тому числі для матері/батька дитиниз інвалідністю:

1. податкова соціальна пільга при сплаті податків з доходу у вигляді заробітної плати;
2. можливість працювати за скороченим графіком роботи;
3. додаткова відпустка;
4. достроковий вихід на пенсію.

Див. також

• Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю
• Порядок забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю слуховими апаратами, іншими медичними виробами та засобами
• Пільги для дітей з інвалідністю