Договір ренти: відмінності між версіями

|Фізична або юридична особа, що придбає у власність майно і виплачує ренту

У випадку недотримання вимог закону договір ренти слід визнавати недійсним. Згідно п. 9 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595 (із змінами), договір ренти посвідчується нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно - положення про договір дарування. У цьому разі правила ст. 362 ЦК не застосовуються. Текст договору ренти обов'язково повинен містити: 4 - найменування сторін за договором; - предмет договору; - умови, на яких майно передається під виплату - ренти; форму та розмір ренти; - строки виплати ренти; - відповідальність платника за прострочення ренти; - визначення права платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти; - визначення права одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; - визначення ризику випадкового знищення або пошкодження майна, що передається під виплату ренти. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке передане під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти.