Поновлення батьківських прав: відмінності між версіями

Позивачем виступає особа, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачем — другий із батьків, з яким проживає дитина, або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа, третіми особами можуть бути залучені ті особи, з якими проживають діти, орган опіки та піклування, свідки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text:~:text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%20%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8. Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»] визначено, що особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

| У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу '''одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову'''.

|}

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495427 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 червня 2021 року у справі № 199/6950/19] (факт неналежного піклування батька про дитину та його перебування на диспансерному обліку в лікаря-нарколога є підставою для відмови в поновленні його батьківських прав, оскільки поведінка, світогляд і звички батьків мають запевняти, що поновлення їхніх батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, а не навпаки. Відсутні підстави вважати, що психічний та емоційний стан позивача є стабільним та не схильним до впливу зовнішніх чинників. Оскільки на підставі статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування, отже, впевненості у можливостях забезпечити найкращі інтереси доньки станом на момент розгляду справи немає. При цьому колегія суддів погоджується, що надані докази зміни поведінки, світогляду, звичок не дають впевненості у його доводах та спростовуються його ж поведінкою, яка свідчить про нестійку психіку та схильність до вживання алкоголю та каннабіноїдів).

[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]

[[Категорія:Суди]]