Відповідальність за несплату аліментів: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 36: Рядок 36:
Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27 лютого 1991 року] та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.  
Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27 лютого 1991 року] та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.  


Статтею 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в ст.180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 Сімейного Кодексу України]. Крім того, статтею 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про охорону дитинства»] визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4331 Статтею 51 Конституції України] проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 ст.180 Сімейного Кодексу України]. Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n85 статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»] визначено що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.


Як говорить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, в більшості випадків один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина вимушені звертатись до суду за примусовим стягненням аліментів. <br />Згідно положень частини 3 статті 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 Сімейного кодексу України], за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.


Відповідно до статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n905 Сімейного кодексу України], Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.  
Як говорить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, в більшості випадків один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина вимушені звертатись до суду за примусовим стягненням аліментів. <br />Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України] за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.


З урахуванням останніх змін, мінімальний розмір аліментів збільшено. Відтепер суд не може визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (раніше було 30%).
Відповідно до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n905 статті 179 Сімейного кодексу України], Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.  


Зокрема в статті 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n941 Сімейного кодексу України] зазначається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14?find=1&text=50+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2+#w1_1 ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України] встановлено  розмір аліментів який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.


Відповідно до статті 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n941 Сімейного кодексу України] суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.  Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.


[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»], передбачає посилення відповідальності за несплату аліментів і збільшення терміну звернення та періоду, за який можуть бути стягнуті аліменти.
Зокрема в  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n941 статті 183 Сімейного кодексу України]зазначено про  визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
 
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
 
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
 
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
 
Відповідно до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n941 статті 184 Сімейного кодексу України] суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.  Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
==Види відповідальності ==
==Види відповідальності ==
*Цивільна відповідальність: неустойка за несплату аліментів (стаття 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ)).
*Цивільна відповідальність: неустойка за несплату аліментів (стаття 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ)).
Рядок 56: Рядок 64:
Для виникнення підстави для пред’явлення позову про стягнення пені, повинен бути присутнім '''фактор наявності вини з боку платника'''. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Якщо ж вина платника наявна, можна сміливо робити розрахунок неустойки за аліментами і '''подавати позов про її стягнення'''. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність).
Для виникнення підстави для пред’явлення позову про стягнення пені, повинен бути присутнім '''фактор наявності вини з боку платника'''. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Якщо ж вина платника наявна, можна сміливо робити розрахунок неустойки за аліментами і '''подавати позов про її стягнення'''. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність).


Положення '''ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''' поширюються тільки на ті випадки, коли стягнення аліментів проводиться на підставі '''відповідного рішення суду'''.<br />
Положення '''ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''' поширюються тільки на ті випадки, коли стягнення аліментів проводиться на підставі '''відповідного рішення суду'''.<br />Звертаємо вашу увагу на те, що у випадку, коли утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання, '''неустойка не може бути стягнута'''.
Звертаємо вашу увагу на те, що у випадку, коли утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання, '''неустойка не може бути стягнута'''.


Згідно '''ч. 1 ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України],''' У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно '''ч. 1 ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України],''' У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.


У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 ч. 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"], максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".


Важливо! Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.2 ст. 196 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1009 Сімейного Кодексу України]).
Важливо! Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.2 ст. 196 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1009 Сімейного Кодексу України]).
Рядок 69: Рядок 76:
===Вартість===
===Вартість===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів чи їх індексацію (п. 3 ч. 1 ст. 5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"])
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів чи їх індексацію (п. 3 ч. 1 ст. 5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"])
===Перелік необхідних документів ===
Вимоги до позовної заяви регламентовані статтями 175-177 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 ЦПК України].
'''Слід зазначити, що не існує вичерпного переліку документів, яких було б достатньо для аргументації позовних вимог. Розглянемо можливий перелік документів:'''
*копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
*копія свідоцтва про народження дитини(дітей);
*копія рішення суду про стягнення аліментів;
*копія розрахунку заборгованості.
'''Даний перелік документів може бути збільшений, з огляду на різноманітність життєвої ситуації.'''
===Строки розгляду питання===
===Строки розгляду питання===
Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом строку, який становить '''не більше 120 днів з дня відкриття провадження справі за винятком випадків, предбачених законодавством'''.
Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом строку, який становить '''не більше 120 днів з дня відкриття провадження справі за винятком випадків, предбачених законодавством'''.
===Приклади судових рішень про притягнення до цивільної відповідальності за несплату аліментів===
 
====== <big>Приклади судових рішень про притягнення до цивільної відповідальності за несплату аліментів</big> ======
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71151047 Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року у справі № 181/1104/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71151047 Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року у справі № 181/1104/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71189885 Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року у справі № 754/7045/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71189885 Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року у справі № 754/7045/17]
==Адміністративна відповідальність==
==Адміністративна відповідальність==
===Підстави для притягнення до адміністративної відповідальності===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4071 Статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачена адміністративна відповідальність за несплату  аліментів.
6 лютого 2018 року набрав чинності [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII].
 
Несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, -
 
тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
 
Несплата аліментів на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, -
 
тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
 
Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, -
 
тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин.
 
Примітка. Під повторним вчиненням правопорушення у цій статті слід розуміти невжиття особою заходів щодо сплати аліментів протягом двох місяців з дня відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного з підстав, передбачених цією статтею.
 
===Обмеження боржника ===
===Обмеження боржника ===
ч. 9 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 Закону України «Про виконавче провадження»]передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''''чотири місяці''''', державний виконавець виносить вмотивовані постанови:  
ч. 9 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 Закону України «Про виконавче провадження»]передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''''чотири місяці''''', державний виконавець виносить вмотивовані постанови:  
Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Відповідальність_за_несплату_аліментів