Примирення подружжя: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 13: Рядок 13:
Право на охорону сім'ї закріплено в основному законі держави — Конституції України. Відповідно до [http://ст.%2048%20Конституції%20України ст. 48 Конституції України] кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. [http://Ст.%2051%20Конституції%20України Ст. 51 Конституції України] наголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, які мають рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Право на охорону сім'ї закріплено в основному законі держави — Конституції України. Відповідно до [http://ст.%2048%20Конституції%20України ст. 48 Конституції України] кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. [http://Ст.%2051%20Конституції%20України Ст. 51 Конституції України] наголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, які мають рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.


У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначається, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов’язком. У п. 10 Постанови сказано, що судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначається, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов’язком. У п. 10 Постанови сказано, що судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Той із подружжя, хто просить про надання строку для примирення, повинен пояснити, який термін йому потрібен і для чого йому це потрібно. Це дозволить суду переконатись, що таке клопотання не служить для затягування судового процесу та зловживання процесуальними правами. Вирішальну роль у тому, чи надавати строк на примирення, відіграє те, наскільки подружжя зможе обгрунтувати всі свої вимоги.  


Суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства і примирення подружжя допоможе зберегти сім’ю. У випадку виявлення обставин або фактів, під час підготовки справи до розгляду або під час попереднього засідання, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.  
Суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства і примирення подружжя допоможе зберегти сім’ю. У випадку виявлення обставин або фактів, під час підготовки справи до розгляду або під час попереднього засідання, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.