Електронні докази в цивільному процесі: відмінності між версіями

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812416?fbclid=IwAR12kv9VqxRq3HcJhceHZ_hZTHt1Cz7aowBoDFk1CueSjodyBF2cWzIIo9M Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21] (Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"], тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення)

*Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (роздруківки скрін-шотів листування у Viber є належним доказом).

*Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства).

*Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №923/566/19 (господарські суди прийняли у якості належних та допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою)

*Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року  у справі №910/1162/19 (копії договору, видаткової накладної та електронних листів, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися КЕП уповноваженої на те особи. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не є захищеним від внесення правок''').'''

*Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №908/1264/18 (офіційності електронної адреси однієї зі сторін спору, з якої були відправлені електронні листи, подані як доказ, та особи-відправника цих електронних листів. Зазначені докази не містили КЕП, який дозволив би ідентифікувати відправника, що сукупно дало підстави вважати ці докази неналежними).

*Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц (якщо особа автора контенту у Facebook оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у цій соціальній мережі може будь-хто та під будь-яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом).