Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності: відмінності між версіями

За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні – абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані – такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статей 215 та 216 ЦК України] суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути  заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної  вимоги  в  разі нікчемності  правочину  та  наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком  визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі статтею 217 ЦК України] правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те,  що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 217 ЦК України] суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.  

Позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України] за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статей 181, 190 та 191 ЦК України] при цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).  

 

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page5 до частини першої статті 261 ЦК України] - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК України встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (частини друга, третя статті 261 ЦК України)].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 статей 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 203], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

 

 

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.  

У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 Цивільного процесуального кодексу України] за загальною сумою всіх вимог.

 

Відповідно до Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 «Про судовий збір»] вартість подання позову залежить від ціни позову та типу оспорюваного правочину і становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особи, які зазначені в[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 5 Закону України «Про судовий збір»] звільняються від сплати такого збору.

Оспорюваний або будь-який інший правочин, що визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  

'''''Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину'''''

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

'''''Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину'''''

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

'''''Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору'''''

У разі недодержання сторонами вимоги закону про [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальне посвідчення договору]] такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

'''''Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності'''''

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 221 ЦК України], все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

'''''Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними'''''

 

 

У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

 

Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

 

 

 

 

Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

 

 

 

'''''Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти'''''

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 216 ЦК України]. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

 

'''''Правові наслідки фіктивного правочину'''''<br />Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

 

 

 

'''''Правові наслідки удаваного правочину'''''<br />Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

 

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.