Право біженців та шукачів притулку на охорону здоров’я: відмінності між версіями

Право всіх осіб, які перебувають в Україні, на охорону здоров’я, гарантоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України]. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4178 статті 3], людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4324 статті 49], кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних систем. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.  

'''Важливо!''' В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/#n4324 статті 49] йдеться про право всіх осіб, незалежно від громадянства, на охорону здоров’я та медичну допомогу. Водночас, держава приймає на себе обов’язок з надання медичного обслуговування виключно для громадян. Таким чином, щодо іноземців, в тому числі тих, які отримали статус біженця, додатковий захист, або звернулися за таким статусом, Конституція не передбачає обов’язку держави надавати ним медичну допомогу на рівні з громадянами.

Відповідно до ч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n239 1 ст. 15 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на охорону здоров’я та медичне страхування. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n218 ч. 1 ст. 13] того ж Закону, особи, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають право на медичну допомогу.  

Відповідно до чч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n57 1] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n58 2 ст. 4 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"], держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг, пов’язаних з наданням:

1. Екстреної медичної допомоги;

2. Первинної медичної допомоги;

3. Вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

4. Третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

 

 

 

 

 

'''Важливо!''' Держава гарантує безоплатну медичну допомогу лише громадянам та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Іноземцям, які не визнані біженцями, в тому числі, шукачам притулку, гарантується тільки платна медична допомога. При цьому, незалежно від оплати може надаватися лише екстрена медична допомога, тобто допомога, спрямована на врятування і збереження життя у невідкладному стані та мінімізації наслідків впливу такого стану на здоров’я. В подальшому, іноземець зобов’язаний оплатити вартість такої екстреної медичної допомоги.

 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17/#n25 Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації"] забороняється будь-яка дискримінація в сфері охорони здоров’я. Під такою дискримінацією, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17/#n7 ч. 1 ст. 1 Закону], розуміється ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними і необхідними.  

Особливості надання медичної допомоги біженцям, особам, які потребують додаткового захисту та шукачам притулку регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2014-%D0%BF Порядком, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 р. № 121].  

Медична допомога біженцям, особам та особам які потребують додаткового захисту, надається в тому ж порядку, що й громадянам України. Шукачам притулку медична допомога надається на платній основі. Вартість медичної допомоги визначається закладом охорони здоров’я, який її надав, у встановленому МОЗ порядку. В разі надання екстреної медичної допомоги за програмою державних фінансових гарантій, біженці, особи, які  потребують додаткового захисту, та шукачі притулку зобов’язані компенсувати її повну вартість шляхом перерахування надавачу медичних послуг повної вартості наданих медичних послуг і лікарських засобів.  

В разі укладання біженцем, особою, яка потребує додаткового захисту, або шукачем притулку договору про страхування, що гарантує оплату вартості медичної допомоги, оплата такої вартості здійснюється страховиком-резидентом шляхом перерахування коштів закладу охорони здоров’я, який надав медичну допомогу, за умови пред’явлення документу для сплати. В разі відсутності договору страхування, або перевищення суми договору страхування, або неможливості документально підтвердити право на одержанням безоплатної медичної допомоги, оплата вартості наданої медичної допомоги, зокрема екстреної, здійснюється біженцем, особою яка потребує додаткового захисту, або шукачем притулку за власний рахунок.  

Особи, які хочуть отримати в Україні статус біженця або додатковий захист, зобов’язані пройти медичне обстеження. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n121 ст. 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового бо тимчасового захисту"], в разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган Державної міграційної служби України направляє особу, яка звернулася із відповідною заявою, на медичне обстеження. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n218 ст. 13 Закону], проходження такого обстеження є правом та обов’язком особи, яка звернулася із заявою.  

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-02 Порядку проведення обов’язкових медичних обстежень осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03 березня 2002 р. № 82], обов’язкове медичне обстеження осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, проводиться за направленням органів міграційної служби у лікувально-профілактичних закладах, визначених місцевими управліннями охорони здоров’я. Визначений лікувально-профілактичний заклад проводить обов’язкове медичне обстеження осіб, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2014-%D0%BF/#n22 п. 4 Порядку, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 р. № 121], медичне обстеження іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та надання їм екстреної медичної допомоги здійснюються на безоплатній основі (за рахунок бюджетних коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах).