Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 Кримінологічний аналіз злочинності, її показників, умов і детермінант безпосередньо пов’язаний з розробленням комплексу організаційних, соціальних і правових заходів протидії як злочинності загалом, так і конкретним протиправним діянням. Так, у кримінології зазначено, що наукове дослідження – це процес отримання нових знань про злочинність, причини й умови її виникнення, а також особу злочинця з метою розроблення та реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи щодо запобігання злочинним проявам. У процесі аналізу враховують закономірності злочинності та її змін, що дає змогу точніше оцінювати особливості протиправних дій за конкретних умов, своєчасно виявляти нові тенденції та специфічні співвідношення різних структурних елементів злочинності.
-Досліджуваний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XVII Особливої частини Кримінального кодексу України] встановлює кримінальну відповідальність за злочини, родовим об’єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також в юридичних особах як публічного, так і приватного права.
+В Розділі XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.
+Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.
+'''''Об’єктом службових злочинів'' є''' правомірна діяльність державних чи само управлінських органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності і їх авторитет.
+'''''З об’єктивної сторони'' для наявності службового злочину необхідно, щоб:'''
+- мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим положенням обов’язків;
+- в результаті таких дій службової особи була заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним або громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;
+- мав місце причинний зв'язок між злочинним діянням службової особи та наслідками, що настали.
+Це не відноситься до тих норм даного розділу, які передбачають відповідальність за злочини з формальним складом. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового злочину, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Обумовленість діяння службовим становищем суб’єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов’язковою ознакою, що характеризує об’єктивну сторону, вчинюваного у сфері службової діяльності.
+'''''Суб’єктом''''' цих злочинів (крім передбаченого ст.369 КК України) може бути лише службова особа.
+'''Із ''суб’єктивної сторони''''' службові злочини, за виключенням службової недбалості, вчиняються лише умисно. Службова недбалість – це необережний злочин.
+Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 та 367 КК України, є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Істотна шкода може виявлятися у заподіянні:
+а) матеріальних (майнових) збитків;
+б) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди;
+в) матеріального збитку у сполученні з наслідками нематеріального характеру.
+Згідно з п.3 примітки до ст.364 КК України, коли шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
+Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру (фізичного, морального) характеру вирішується органами досудового слідства та судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При вирішенні цього питання необхідно враховувати ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну діяльність органів влади та управління, роботу підприємств, установ та організацій, характер завданої ним нематеріальної шкоди, кількість потерпілих громадян, тяжкість заподіяної ним фізичної, моральної шкоди тощо.
+Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає в обмеженні основних конституційних (виборчих, трудових, житлових) прав і свобод особи, у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушенні громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій. Істотною практика визнає і шкоду, що настає у разі використання службовою особою свого службового становища для: а) сприяння чи потурання вчиненню злочину іншими особами; б) вчинення поряд зі службовим, іншого злочину; в) приховування злочину, раніше вчиненого нею самою чи іншими особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов’язків злочин вчиняється іншими особами.
 Не є службовими особами працівники, які виконують суто професійні (лікар, тощо), виробничі (водій, тощо) або технічні (друкарка, сторож, тощо) функції. Проте, якщо особа здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг і вчиняє злочин саме у цій сфері (наприклад, лікар отримує незаконну винагороду за видачу листа непрацездатності), відповідальність настає за відповідними статтями.