Повернення суми авансу: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
мНемає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 67: Рядок 67:


== Судова практика ==
== Судова практика ==
Відповідно до рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року № 324/928/17 Позивачі у 2017 році звернулися до суду з позовом про повернення суми авансу. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що вони домовилися з відповідачем про купівлю домоволодіння за 70 000 грн. У якості завдатку за продаж домоволодіння вони заплатили відповідачу 60 000 грн, про що 26.09.2016 року було складено розписку, яку підписали позивачі, відповідач, а також 2 свідки, які були присутні при передачі грошей. Сторони домовилися, що правовстановлюючі документи на домоволодіння будуть передані позивачам відповідачем у грудні 2016 року під час остаточного розрахунку за продаж домоволодіння і передачі грошей у сумі 10 000 грн.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/29791300 Постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75690039 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі 461/5297/16-ц].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91958530 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771767 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц].


У жовтні 2016 року позивачі переїхали у зазначений будинок і стали там проживати. Через 2 тижні вони виявили, що після першого дощу дах будинку почав протікати, стіни від протікання почорніли та почали облущуватися, а тому їм довелося покинути дане домоволодіння так як у будинку неможливо було проживати через вологість.
{| class="wikitable"
 
|+
Відповідач та її представник проти позову не заперечували. Судом було досліджено всі матеріали та докази сторін.
!Дані постанови містять аналогічні правові позиції, а саме:
 
<u>аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору</u>.
При вирішенні спору судом було [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text враховано] положення ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України], яка передбачає, що відповідно до статті 6 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Кодексу] сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Кодексу], інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
|}
 
Як вбачається із ч. 1 ст. ст. 635 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України], попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. За правилами ч. 1 ст. 638 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
 
Згідно зі ст. 655 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
 
Відповідно до ст. 657 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
 
Частиною 1 ст. 202 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
 
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
 
Згідно зі ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
 
Відповідно до ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
 
Згідно із ч. 1 ст. 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
 
Статтею 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
 
Згідно із ч. 1 ст. 570 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України] завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
 
Відповідно до ч. 2 ст. 570 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України], якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Основними ознаками завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, який він одночасно і забезпечує, а також він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Як і інші способи забезпечення виконання зобов'язання завдаток вважається дійсним у разі дотримання письмової форми правочину (ст. 547 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text ЦК України)] і може забезпечувати лише дійсне зобов'язання (ст. 548 ЦК України).
 
Як було встановлено під час розгляду справи і не заперечується сторонами, між відповідачем та позивачами не було укладено попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку в установленому законом порядку та формі, як не було укладено й договору купівлі - продажу будинку.
 
Але, незважаючи на відсутність належним чином оформленого договору купівлі-продажу будинку, у підписаній сторонами розписці передані грошові кошти були позначені як завдаток.
 
У той же час, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та визначених на їх підставі характерних ознак завдатку суд приходить до висновку, що передані позивачами кошти у даному випадку є саме авансом, оскільки між сторонами не було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу будинку, тобто між сторонами не виникло зобов'язання, яке могло б бути забезпечене шляхом передачі завдатку.
 
У зв'язку з цим суд не погоджується із твердженнями відповідача та її представника про те, що передані позивачами відповідачу кошти є завдатком, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами та не спростовують висновків суду.
 
Тому, на підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позов позивачів до відповідача про повернення суми авансу підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення в відповідача на користь кожного з позивачів по 30000,00 грн., оскільки саме таку суму кожен із позивачів передав відповідачу в якості авансу.
 
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Закону України «Про судовий збір»] судовий збір у даній справі має бути стягнуто з відповідача у сумі по 496,20 грн. на користь кожного з позивачів. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], суд
 
'''В И Р І Ш И В''':
 
Позов позивачів до відповідача про повернення суми авансу задовольнити.
 
Стягнути з відповідача на користь позивача 1 кошти, передані як аванс, у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а також 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судового збору за подання позовної заяви до суду, а всього стягнути 30320 (тридцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
 
Стягнути з відповідача на користь позивача 2 кошти, передані як аванс, у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а також 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судового збору за подання позовної заяви до суду, а всього стягнути 30320 (тридцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
 
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
 
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
 
Відповідач подав апеляцію на рішення суду. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.
 
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.


[[Категорія:Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди‏‎]]
[[Категорія:Суди‏‎]]