Добросусідство: відмінності між версіями

* [https://drive.google.com/file/d/1FnoZU7B0zM6B2EC-f2Hhw0zKu4UMhE8H/view ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-09 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009]

Зміст '''''добросусідства''''' полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.   

Для врегулювання земельних відносин добросусідства у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 Земельному кодексі України (далі – ЗК України)] присвячена 17 глава.  

Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, [[Оренда земельних ділянок|оренди]], [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|емфітевзису, суперфіцію]] тощо.  

При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).  

<span style="color:#008B45">Див. додатково </span> "[[Видалення зелених насаджень (дерев, кущів, і квітників) на території населеного пункту]]".

Особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи (стаття 22 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).  

  Особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність, передбачену статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1279 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду"), а також зобов'язана відшкодувати в грошовому еквіваленті заподіяну шкоду за нормами для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-99-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]).

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки <u>сприяння встановленню твердих меж</u>, а також <u>відновленню межових знаків</u> у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (стаття 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

В кожному з випадків отримання правовстановлюючого документа і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачено в інтересах землевласника (землекористувача) з метою попередження спорів щодо встановлення спільної межі чи меж з іншими власниками (землекори-стувачами). Спори, як правило, не виникають, коли сусіди мають правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки та встановлені в натурі межі і, таким чином, можуть підтвердити свої права на спірну частину земельної ділянки.  

За знищення межових знаків передбачена відповідальність статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення межових знаків").

[[Файл:Добросусідство 1.png|міні|Добросусідство]]

[[Файл:Добросусідство 2.png|міні|Добросусідство 2]]

З часу відновлення в Україні в 1992 році інституту права приватної власності на землю і до 1 січня 2013 року основним документом, який посвідчував право власності на земельні ділянки, був державний акт на право власності на землю. Його видачі передувало оформлення землевпорядної документації. При цьому, в перші роки оформлення відповідних прав громадян на землю землевпорядна документація складалася виключно в паперовій формі. І лише з липня 2003 р. при оформленні права власності на землю було започатковано складання землевпорядної документації на новостворені земельні ділянки поряд з паперовою і в електронній формі на магнітних носіях. Як наслідок, через те, що в оцифрованому вигляді існує інформація про розміщення в просторі не всіх земель, право власності на які оформлене до складення землевпорядної документації в електронній формі, то окремі власники можуть стикнутися з невизнанням чи оспоренням належного їм права власності. Це пов’язано з тим, що траплялися випадки, коли геопросторове розташування ділянок визначалося без належної точності, так як окремі землевпорядні організації виконували свої роботи без виходу на місцевість та без прив’язки поворотних точок меж ділянок до пунктів національної геодезичної мережі.

[[Файл:Позовна заява про визначення порядку володіння користування розпорядження земельною ділянкою.odt|міні]]

→ Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах  території територіальних громад  щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян,обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

→ У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])

[[Категорія: Добросусідство]]

[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]