Реквізиція майна та інших об'єктів права власності: відмінності між версіями

Майно, що було реквізовано, переходить у власність держави і передається у власність держави, або можливі ситуації, коли для запобігання означених обставин воно може бути знищеним. Порядок та умови вилучення майна у разі реквізиції повинні детально визначатися окремим законом. Оцінка реквізованого майна ''може бути оскаржена до суду'', якщо вона не задовольняє власника. Крім того, попередній власник може вимагати відшкодування вартості майна не тільки грошима, а й іншим майном в тих випадках, коли це можливо ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина 5 статті], що коментується).<br>

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частині шостій ст. 353 ЦКУ], що коментується, міститься нове положення, згідно якого власник має право вимагати повернення майна, що збереглося після припинення надзвичайних обставин. В цій частині визначаються також майнові відносини сторін у разі повернення власнику його майна. Вони зводяться до того, що у разі повернення майна в особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов´язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв´язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. <br>

Момент припинення права власності на реквізоване майно - це момент виникнення права державної власності, тобто надходження майна у володіння уповноважених державою органів або осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 125 ЦК України]). Реквізиція можлива щодо майна, яке перебуває як в приватній власності, так і в муніципальній. В рамках державної власності не можна також виключити звернення по реквізиції у власність майна, що перебуває у власності суб'єкта.<br>

'''Відмінності реквізиції від викупу:'''