Договір комерційної концесії: відмінності між версіями

Отже, такі умови встановлюють правові підстави для включення в договір комерційної концесії окремих зобов'язань, що обмежують свободу дій тієї або іншої сторони в рамках договірних відносин. Наведений в ч. 1 статті 1122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] перелік особливих умов носить приблизний характер. Однак в усіх випадках договірні умови спрямовані на обмеження конкуренції не порушувати вимоги [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2210-14 Закону України «Про захист економічної конкуренції»] та повинні відповідати вимогам антимонопольного законодавства України.

Передбачені в ч.1 ст. 1122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язання правоволодільця не видавати концесію іншим користувачам на тій же території і зобов'язання користувача не конкурувати з правоволодільцем на території дії договору обумовлені необхідністю чіткого визначення обсягу наданих за договором виключних прав (ч. 2 ст. 1116 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) та умов їх використання на певній території і в певній сфері цивільного обігу.

Зобов'язання користувача погоджувати з правоволодільцем питання про місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення випливають з його обов'язку дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця (ч. З ст. 1121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Умови частин 2 і 3 статті 1122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] мають обов'язковий характер і містять заборону на включення в договір умови, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, або користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі. Такі умови у разі включення їх в угоду є нікчемними.

Виключне право на комерційне (фірмове) найменування не обмежене яким-небудь терміном. Воно припиняється ліквідацією самої юридичної особи, а також у випадку смерті громадянина-підприємця, якщо його права на підприємницьку діяльність не переходять до спадкоємця (ст. 1127 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

''<big>Право на комерційне (фірмове) найменування може бути припинено судовим рішенням</big>'', яке встановило, що правоволоділець зареєстрував його в порушення встановлених законом вимог. Таке судове рішення може бути винесене, наприклад, за позовом особи, яка здійснює аналогічну діяльність, і представила докази, що найменування, яке оспорюється, тотожне або подібне з його раніше зареєстрованим комерційним (фірмовим) найменуванням.