Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 * [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
 * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями]
+* Кримінальний кодекс України. Загальна частина. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
 == Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі ==
-Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 63 КК України] покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. <br>
+Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 63 КК України] покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи  закритого типу.
+Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною Кримінального кодексу України.
+Позбавлення волі є ''основним'' (ч.1 ст. 52 КК) ''і строковим'' видом покарання, яке встановлюється у межах від одного до п’ятнадцяти років (ч.2 ст. 63) і відповідно до якого засуджений ізолюється від суспільства шляхом поміщення його на строк, призначений вироком суду, у спеціальну кримінально-виконавчу установу. При відбуванні цього покарання засуджений ізолюється від суспільства, обмежується у праві вільного пересування, виборі місця проживання і трудової діяльності, в розпорядженні своїм часом, спілкуванні зі своїми близькими; його життя та діяльності підпорядковується режиму відбування покарання тощо.
+Повнолітні засуджені відбувають позбавлення волі у виправних колоніях (статті 18, 138-140 КВК), а неповнолітні – у виховних ( статті 19, 143 КВК).
+Позбавлення волі є ''строковим'' видом покарання, мінімальна межа якого становить один рік, а максимальна – п’ятнадцять, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК ( ч.2 ст. 63 КК). Ці винятки стосуються: а) неповнолітніх, мінімальний строк позбавлення волі для яких згідно із ч.1 ст. 102 КК дорівнює 6 місяцям; б) призначення позбавлення волі за сукупністю вироків ( ч.2 ст. 71 КК), коли строк останнього може дорівнювати 25 рокам; в) заміни призначеного засудженому довічного позбавлення волі актом про помилування ( ч.2 ст. 87 КК) позбавлення волі на певний строк, тривалість якого становить не менше 25 років.
+Позбавлення волі належить до загальних (універсальних) покарань і може бути призначене будь-якій особі, за винятком тих обмежень, що встановлені для застосування цього покарання у ч.2 ст. 102 КК щодо неповнолітніх.
+Суд може призначити позбавлення волі, якщо це покарання ''безпосередньо передбачене в санкції'' статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний.  Якщо така санкція є альтернативною і поряд із позбавленням волі передбачає інші, менш суворі види покарань, призначення судом саме позбавлення волі повинне бути обов’язково ''мотивоване'' у вироку, оскільки згідно із ч. 2 ст. 65 КК воно призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
+Застосування позбавлення волі як більш м’якого покарання можливе лише у двох випадках заміни призначеного судом довічного позбавлення волі, а саме: а) за ч. 5 ст. 80 КК; б) за ч.2 ст. 87 КК. Заміна позбавлення волі чи невідбутої його частини більш м’яким видом покарання може здійснюватися на підставі ч.1 ст. 58, ч.1 ст. 62, ч.3 ст. 74, ст. 82, ч. 4 ст. 83 КК.
+Засуджений до позбавлення волі може бути звільнений від його відбування на підставі частини 2 і 3 ст. 74, статей 75,79, пп. 2-5 ч. 1 ст. 80, статей 81 і 83, частин 1 і 2 ст. 84, статей 85-87 КК.
+Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітнім із дотриманням вимог ст. 102 КК.
+Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань і дії, що дезорганізують роботу такої установи, з боку засудженого до позбавлення волі, тягнуть за собою відповідальність за статтями 391 або 392 КК, а ухилення від відбування цього покарання чи втеча з місця позбавлення волі – за ч. 3 ст. 390 та 393 КК.<br>
 Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 86 КВК України] вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.