Відповідальність медичних працівників: відмінності між версіями

Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України " '''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text статті 34 цього Закон]у лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Цивільному кодексі України].

* делікатна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.

=== Умови притягнення до відповідальності ===

# доведеного факту протиправного характеру дій чи бездіяльності;

# наявності негативного впливу на здоров’я пацієнта;

# встановлення причинно -наслідкового зв’язку між цими фактами;

# доведення факту вини медика.

Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза. Висновок експертизи встановлює -чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника; чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій); чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта. В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати. Приклад-  лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби;або – під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.

Відповідно до цивільного права, в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:

# майнової — усіх видів майнових витрат;

# немайнової (моральної) — компенсацію порушником законодавства фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦК України]).

Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:

Судово-медична   експертиза   проводиться   згідно   з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта.  

Результати   судово-медичної   експертизи   оформляються документом, який має назву висновок експерта.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦК України)]. А саме на: юридичних осіб – медичні заклади; фізичних осіб, що займаються медичною практикою.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦК України] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

- порушення санітарних норм (ст. 42 );

- продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (ст. 42^-4 ) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (ст.44^-2);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (Стаття 45^-1.).

Кримінальна відповідальність   є   найбільш   суворим   видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.<br />Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби(ст. 131);

* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);

* зараження венеричною хворобою(ст. 133);

* незаконне проведення аборту або стерилізації (ст. 134);

* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);

* незаконна лікувальна діяльність(ст. 138);

* ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);

* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);

* порушення прав пацієнта (ст. 141);

* незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);

* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (ст. 143);

* насильницьке донорство (ст. 144);

* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);

* підміна дитини (ст. 148);

* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151);

* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168);

* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);

* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);

* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);

* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (ст. 321²);

* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325);

* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326);

* зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);

* службове підроблення (ст. 366);

* службова недбалість (ст. 367);

* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368)

===Обставини , які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===

* стан крайньої необхідності;