Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки: відмінності між версіями

Одне з центральних місць серед учасників кримінального провадження  займає потерпілий. Законодавець визначив його процесуальний статус під час досудового розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, права і обов'язки, відвів йому окремий параграф в Кримінальному процесуальному кодексі України.

'''''Потерпілим''''' у кримінальному провадженні може бути:

* фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;

* юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]);

* особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України]).

КПК України не встановлює вимог щодо форми та змісту заяви про залучення до провадження як потерпілого. Тому така заява оформляється виходячи із загальних вимог, які передбачені ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» щодо складення звернень (заяв). Тобто заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого, а також повинна бути підписаною заявником (заявниками).<br>

* У справі про незакінчений злочин особа визнається  потерпілим за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"]). <br>

* Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. (частина сьома статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) </u>.<br />

'''''Близькі родичі та члени сім'ї''''' — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч.1 ст 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України]).<br>

Відповідно до частини сьомої статті 55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

''Не можуть бути визнані потерпілими особи,  які постраждали від  злочину,  вчиненого  ними  ж;  водночас,  оскільки  закон  не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого  з  неправомірністю її поведінки,  суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її  діями.  При  цьому неправомірність  поведінки  потерпілого  може  бути  врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання (п.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів"].