Недоговірні зобов'язання: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
доповнення статті
Рядок 117: Рядок 117:


Сторонами в зобов'язаннях, які при цьому виникають, виступає потенційний  заподіювач шкоди, тобто особа, яка своїми діями чи бездіяльністю в майбутньому може заподіяти шкоду, та патетичний потерпілий від таких дій, тобто особа, якій може бути завдана шкода такою діяльністю в майбутньому.
Сторонами в зобов'язаннях, які при цьому виникають, виступає потенційний  заподіювач шкоди, тобто особа, яка своїми діями чи бездіяльністю в майбутньому може заподіяти шкоду, та патетичний потерпілий від таких дій, тобто особа, якій може бути завдана шкода такою діяльністю в майбутньому.
Cубєктами зобов’язання можуть виступати як фізичні , так і юридичні особи.


Об'єктами цих зобов'язань є життя, здоров'я та майно фізичної особи або майно юридичної особи, яким загрожує небезпека.  
Об'єктами цих зобов'язань є життя, здоров'я та майно фізичної особи або майно юридичної особи, яким загрожує небезпека.  
Рядок 144: Рядок 146:
== Відшкодування шкоди ==
== Відшкодування шкоди ==
Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язаннями) — найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі статтею 1166 Цивільного кодексу України] вони виникають внаслідок неправомірного порушення особистих немайнових, а також майнових прав фізичної або юридичної особи та спрямовані на забезпечення найбільшповного поновлення порушених прав за рахунок заподіювана шкоди або інших осіб, на яких законом покладено обов'язок відшкодування шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язаннями) — найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі статтею 1166 Цивільного кодексу України] вони виникають внаслідок неправомірного порушення особистих немайнових, а також майнових прав фізичної або юридичної особи та спрямовані на забезпечення найбільшповного поновлення порушених прав за рахунок заподіювана шкоди або інших осіб, на яких законом покладено обов'язок відшкодування шкоди.
Свою назву деліктні зобов'язання отримали від латинського слова delictum, що означає правопорушення. Вони протиставлялись договірним і «як би договірним»  зобов'язанням. Останні виникали із договорів та інших правомірних актів і регулювали відносини в їх нормальному, непорушеному стані. Делікт же мав місце в разі, коли порушення права не пов’язувалось з порушенням якогось конкретного зобов'язання між сторонами, тобто коли порушувалися абсолютні суб'єктивні права потерпілого. І якщо таким правопорушенням причинялась шкода особі, право якої було порушено, на правопорушника покладався обов'язок відшкодувати цю шкоду. Виникало зобов'язання з заподіяння шкоди або деліктне зобов'язання.
Деліктне зобов'язання — це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов'язання.
Традиційно ці зобовʼязання відносяться до охоронних правовідносин. Цією їх особливістю, спеціальним їх призначенням зумовлюється те, що вони є односторонніми зобов’язаннями, тобто, такими, де одна сторона (кредитор) має лише права, а інша (боржник) – лише  обов’язки. Деліктоздатними у цивільному праві є особи після досягнення ними 14 років. Всі вони, у тому чи іншому обсязі, відповідають за свої вчинки. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання договірних зобов'язань або за завдання
шкоди.


Елементами цього зобов'язання є:
Елементами цього зобов'язання є:
Рядок 173: Рядок 183:
* наявність вини особи, яка завдала шкоди.
* наявність вини особи, яка завдала шкоди.
Сукупність перелічених умов є загальними підставами цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Сукупність перелічених умов є загальними підставами цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Законодавство виокремлюється декілька видів відшкодування шкоди, які мають свої особливості, а саме:
— відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист,
— відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певна майно,
— відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності,
— відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданою їхнім працівником або іншою особою,
— відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, його посадовими або службовими особами, або у сфері нормотворчої діяльності,
— відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду,
— відшкодування шкоди, яка потерпіла від злочину,
— відшкодування шкоди, завданою малолітньою або неповнолітньою особою,
— відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою дієздатність якої обмежена,
— відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
— відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю,
— відшкодування шкоди, внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг),
— відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 та ст. 1167 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030435.html Цивільного кодексу України] підлягає відшкодуванню як майнова, так і моральна шкода, якщо вона була завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній чи юридичній особі. Майновою визнається шкода, яку можна оцінити у грошовому еквіваленті. При її відшкодуванні спрацьовує принцип повного відшкодування.
Шкода, яку неможливо оцінити у грошовому еквіваленті, важається немайновою або, що те ж саме, моральною.
Моральна  шкода - це фізичні або душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові права або які посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичною особи.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]