Стягнення боргу за онлайн кредитом: відмінності між версіями

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"];

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Закон України «Про споживче кредитування» ];

Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою операцією банківських установ у всьому світі.  

В Україні кредити можна оформити різними способами, адже їх різновидів дуже багато.  

Але як працюють організації мікрофінансового ( далі МФО) кредитування? Та чи мають законні підстави для здійснення діяльності? З моменту своєї появи і на сьогоднішній день мікрофінансові організації та їх діяльність викликають бурхливі обговорення і дискусії.  

Сегмент мікрокредитування в Україні стрімко розвивається і при цьому не регламентується спеціальними нормативними актами і законами, існуючи в загальних рамках правового поля.

''' Отже, що ж таке онлайн кредит? '''

Оскільки, на думку багатьох фахівців в галузі права, кредитний договір є однією із форм договору позики, онлайн кредит – це позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються нормами чинного законодавства України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

Зазначаємо, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на позики (кредити) у розмірі до однієї мінімальної заробітної плати, яка станом на 2020 рік становить 4723 грн. Отже, позичальника, що отримав у позику кошти в розмірі менше ніж 4723 грн Закон України «Про споживче кредитування» не захищає.

Отримання мікропозики за допомогою онлайн-сервісів є електронним правочином, що реалізується шляхом укладення електронного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.  

  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Статтею 626 ЦК України] визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – '''незалежно від суми '''.

Як передбачено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

1. Електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-15#Text Закону України “Про електронний цифровий підпис”], за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»] продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.