Стягнення аліментів за минулий час: відмінності між версіями

# Сімейний кодекс України  

# Цивільний процесуальний кодекс України  

 

== Час, з якого присуджуються аліменти. ==

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не поширюється позовна давність. Позов може бути пред'явлено у будь-який час, поки існує право на аліменти. Право на аліменти виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один із батьків (або батьки) не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, до нього може бути пред'явлено позов про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому випадку, заінтересована особа, яка має право на одержання аліментів на дитину, вправі вимагати їх виплати у судовому порядку незалежно від строку, що минув з моменту виникнення у неї цього права, а також незалежно від причин, у зв'язку з якими вона раніше не зверталася до суду з позовом.

У випадку пред'явлення позову не особисто, а поштовим відправленням, днем пред'явлення позову вважається календарна дата на поштовому штемпелі, яка засвідчує прийняття відповідної поштової кореспонденції поштою, а не дата її надходження до суду, яка вважається датою реєстрації вхідної документації судом. Якщо позовна заява подана безпосередньо особою до суду, днем пред'явлення позову буде вважатися день прийняття його судом, що засвідчується датою реєстрації.

 

== Стягнення аліментів за минулий період. Судова практика. ==

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов:  

• до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались;  

• особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Заходи позивача щодо одержання аліментів з відповідача можуть полягати у неодноразових звертаннях до відповідача з вимогами про надання дитині утримання, спробах встановити його місце проживання, місце роботи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Суд з'ясовує, з якого часу позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання (ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України).

Стягнення аліментів за минулий час за виконавчим листом та заборгованість за аліментами необхідно відрізняти від присудження аліментів за минулий час, передбаченого ч. 2 ст. 191 СК. Заборгованість утворюється у випадках, коли сторони домовились про сплату аліментів, внаслідок чого аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались, із заробітку (доходу) платника аліментів за його заявою або за рішенням суду, але фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась. Стягнення аліментів за минулий час, що передбачено ч. 2 ст. 191 СК, має місце тоді, коли особа мала право на аліменти відповідно до гл. 15 або гл. 16 СК, але сторонами не укладався договір про сплату аліментів, і особа, яка має право на них, не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів. Таким чином, при стягненні заборгованості мова може йти про сплату сум, що належали до сплати на підставі домовленості про сплату аліментів або судового рішення, а при присудженні аліментів за минулий час відповідно до ч. 2 ст. 191 СК - про виплату сум за період, що передував зверненню до суду.

Частина перша даної статті встановлює, що стягнення аліментів за минулий час за виконавчим листом, який було видано на підставі судового рішення про стягнення аліментів або на підставі виконавчого напису нотаріуса, за загальним правилом, може бути вчинено за такий минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Такий строк називається виконавчою давністю.

[[Категорія:Доробити]]