Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі: відмінності між версіями

# Адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направляється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яснюються права засудженого.<br />

'''Проблематика''': Загальне правило щодо того, що засуджений має відбувати увесь строк покарання у одній колонії, видається розумним, проте з цього правила обов’язково повинні бути передбачені винятки, які б кореспондували із правом засудженого відбувати покарання у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого (ст. 93 КВК). Нажаль, в дійсності нормами ст. 93 КВК часто нехтують, як це сталося у cправі Вінтман проти України, коли засудженого, який походив з Запорізької області, направили для відбування покарання до Вінниці, а згодом перевели до Львівської області. Через це літня матір засудженого не могла відвідувати його достатньо часто. ЄСПЛ оцінив цю ситуацію як порушення права засудженого на належну кількість побачень із родичами – а отже, неправомірне втручання у сімейне життя засудженого.

 

Згідно [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 94 КВК України]'''Структурні дільниці виправних і виховних колоній'''<br />

У '''виховних колоніях''' створюються такі дільниці: <br />

Як зазначено у  [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 100 КВК України]'''зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі''' вдібувається залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.<br />

Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією.<br />

*з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання.Як відомо, за чинним кримінально-виконавчим законодавством переведення засуджених з однієї структурної дільниці до іншої дільниці є елементом інституту зміни умов тримання в межах однієї колонії. Разом з тим, переведення засуджених з колоній мінімального і середнього рівня безпеки (у разі відсутності в них дільниць соціальної реабілітації) до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відноситься до одного із елементів системи зімни умов тримання шляхом переведення засуджених до колонії іншого виду. Відповідно до ч.3 ст.138 КВК України в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений частиною другою ст.99 КВК України для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації. Таке переведення дає можливість засудженим користуватись найбільшим обсягом прав і пільг при цьому суттєво звужується коло їх специфічних обов’язків як суб’єктів кримінально-виконавчих відносин.  По-перше, в цих колоніях засуджені тримаються під наглядом, а на території зони – під охороною. З дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту. Їм також дозволено носити цивільний одяг.  По-друге, у зв’язку із таким переведенням у засудженого з’являється право спільного проживання з сім’єю, відновлюється право мати при собі гроші та цінні речі і вільно ними розпоряджатися. Після відбуття шести місяців у цій колонії, у разі відсутності порушень режиму відбування покарання з дозволу адміністрації засуджені можуть придбавати житло, заводити особисте господарство  Зміна умов тримання засуджених шляхом переведення з колонії мінімального і середнього рівня безпеки у разі відсутності в них дільниць соціальної реабілітації до колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання можлива за таких підстав: 1) сумлінної поведінки; 2) сумлінного ставлення до праці; 3) після фактичного відбуття відповідно до ч.1 ст.101 КВК України ¼, 1/3 або ½ частини строку покарання призначеного судом (строк залежить від тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого).  Все це створює необхідні умови для закріплення результатів виправлення і ресоціалізації сприяє розвитку у засуджених таких установок, які сприяють після звільнення від покарання більш легко адаптуватися до умов життя на волі.

*із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.Характерною ознакою відбування покарання в колоніях максимального рівня безпеки є те, що засуджені розміщуються відповідно до ст.140 КВК України залежно від тяжкості вчиненого злочину і особи злочинця в загальних житлових приміщеннях і приміщеннях камерного типу. Серед заходів, що стимулюють виправлення та ресоціалізацію засуджених в цих колоніях законом передбачено зміну умов тримання в межах однієї колонії (переведення засуджених з приміщень камерного типу в звичайні житлові приміщення і шляхом переведення (із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки). Така зміна умов тримання засуджених у бік пом’якшення режиму відбування покарання застосовується до осіб, які тримаються у звичайних житлових приміщеннях, стали на шлях виправлення і відбули не менше однієї четвертої або половини призначеного судом строку покарання залежно від тяжкості вчиненого злочину. Це дає можливість не тільки стимулювати поведінку засудженого, а і дотримуватись вимог статті 92 КВК України про роздільне тримання засуджених, які вчинили вперше особливо небезпечні злочини і визнані небезпечними для суспільства та осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі і знову вчинили особливо небезпечні злочини.  До другої групи переведень до колонії іншого рівня безпеки відносяться переведення під час яких об’єм правообмежень збільшується для засуджених, які злісно порушують відбування покарання. ці зімни умов тримання реалізуються у вигляді наступних самостійних елементів системи: а) переведення засуджених з колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернення до тих колоній, де вони раніше відбули покарання; б) переведення засуджених з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.  Метою цих переводів є попередження систематичної негативної поведінки з боку засуджених, які злісно порушують встановлений порядок відбування покарання шляхом розміщення їх в установи з більш суровими умовами тримання.  Тому, матеріальною ознакою або підставою для застосування такого переведення є злісне порушення встановленого порядку. Формальна ознака або передумова тут відсутня, так як заздалегідь неможливо визначити, коли особа порушить встановлений порядок.  Відповідно до ст.133 КВК України злісним порушенням установленого порядку відбування покарання визнається засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої влади; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо кожне з цих порушень за постановою начальника колонії, або особи, яка виконує його обов’язки були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку).  Таким чином, засуджені, які злісно порушують встановлений порядку відбування покарання можуть бути представлені для переведення їх в колонію іншого рівня безпеки: а) з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання; б) з колоній середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колоній максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії або сектор максимального рівня безпеки на стоку до трьох років.  Для прийняття такого рішення адміністрації установи необхідно встановити факт злісного порушення встановленого порядку відбування покарання. при цьому варто враховувати характер порушень, наскільки вони суттєві, чим визвано, і чи нема можливості іншого впливу на засудженого замість переведення його до колонії іншого рівня безпеки.  Безпосередньою підставою для зміни умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки є рішення Апеляційної комісії Державного департаменту з питань виконання покарань, яке приймається за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу управління Департаменту та спостережною комісією.  Дане подання в свою чергу в установленому порядку надсилається до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту. За результатами розгляду цього питання Апеляційною комісією Департаменту видається персональний наряд на переведення засудженого в конкретну установу.

* особи, які мають достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 4, 6-10 ст 132 КВК України], протягом строку, визначеного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 ст. 134 КВК України];<br />

* інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку.  Так, частиною шостою статті 94 та частиною першою статті 99 КВК України передбачено, що у дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом.  Засуджені, які перебувають у вказаній дільниці, у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп'ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство (частина друга статті 99 КВК України).  Відтак, умови перебування засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації є менш суворими в порівнянні з іншими дільницями виправної колонії та передбачають меншу кількість обмежень для засуджених.  Разом з цим, частиною другою статті 101 КВК України передбачено, що не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:  2) інваліди I - II груп та особи, які досягли пенсійного віку;  Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація визначається як ситуація, за якої особа та/або група осіб зокрема, за їх ознаками, віку, інвалідності, або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом  Отже, встановлені пунктом 2 частини другої статті 101 КВК України обмеження щодо осіб, які досягнули пенсійного віку або є інвалідами I - II групи, стосовно можливості переведення до дільниці соціальної реабілітації становлять пряму дискримінацію за ознакою віку та інвалідності. Крім цього, зазначені обмеження не відповідають статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та частині п'ятій статті 7 КВК України, якими забороняються будь-які форми дискримінації, зокрема, за ознаками віку та інвалідності.Метою розроблення проектупкту є внесення змін до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом виключення з неї пункту 2 частини другої цієї статті, яким встановлені обмеження щодо осіб, які досягли пенсійного віку або є інвалідами I - II групи стосовно можливості переведення до дільниці соціальної реабілітації.<br />

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran2#n2 Ч. 2 ст. 102 КВК України] визначено, що «режим має зводити і до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомленню людської гідності». Це положення цілком відповідає реко­мендаціям, які містяться у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальних стандартних правилах поводження із засудженими] та Європейських тюремних правилах, відповідно до яких прийнятий в установі режим повинен прагнути зводити до мінімуму різни­цю між життям у в'язниці й життям на волі. <br />

Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 115 КВК України] особам, які відбувають покарання у виправ­них і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умо­ви, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — п'ять квадратних метрів. Необхідно зверну­ти увагу на те, що ці норми поки що не відповідають міжнародним стан­дартам, оскільки за висновками Комітету проти катувань Ради Європи житлову площу, що є меншою семи квадратних метрів, слід розглядати як застосування тортур у місцях позбавлення волі.<br />

Засуджені забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.<br />

Правилами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 внутрішнього розпорядку] визначається асортимент та кількість предметів, виробів і речей, які можуть перебувати у засудже­ного. Якщо їх більше за встановлені норми, то вони вилучаються у засудженого і здаються на склад, про що складається акт. Разом із тим, загальна вага предметів і речей (з урахуванням й тих, що зберігаються на складах), які належать засудженому, у всіх випадках не повинна пе­ревищувати 50 кг.<br />

Дозвіл на короткочасний виїзд у зв'язку з виключними обставина­ми дається начальником колонії протягом доби за заявою засудженого з урахуванням особи й поведінки засудженого. Час перебування засуд­женого поза межами колонії зараховується в строк відбування покаран­ня. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами.<br />

Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей є ще одним каналом підтримання зв'язків із зовнішнім світом. На відміну від побачень, кількість яких не залежить від рівня безпеки колонії, посилки позбавлені волі мають право одержувати: у колонії мінімального рівня безпеки — сім посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії середнього рівня безпеки — шість посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії максимального рівня безпеки — п'ять посилок (передач) і дві бандеролі. Максимальна вага однієї посилки (передачі) визначається за діючими поштовими правилами й може до­сягати 30 кг. Порядок одержання засудженими посилок (передач) і бан­деролей та перелік продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можна і які заборонено надсилати засуд­женим у посилках (передачах), визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, згідно з Переліком, за­твердженим Державним департаментом України з питань виконання покарань, засудженим можна надсилати будь-які придатні до вживан­ня продукти харчування, виготовлені не в домашніх умовах, а також тютюнові вироби фабричного розфасування, сигарети та чай. Це озна­чає, що обмеження встановлені на продукти, що швидко псуються, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти, виготовлені в домашніх умовах, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, а також на спиртні напої та пиво. У число предметів першої потреби входять: одяг, білизна, взуття, годинники із не коштовних металів, бритви електричні або механічні чи безпечні з касетними головками, електрокип'ятильники побутові промислового виробництва, засоби особистої гігієни, підручники і навчальне прилад­дя, література та періодичні видання, настільні ігри тощо. Правила внутрішнього розпорядку роблять виняток для важкохворих засудже­них, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при ви­правних колоніях, інвалідів першої та другої груп, які незалежно від призначеного їм виду виправної колонії можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості й асортименті, що визнача­ються медичним висновком. При цьому лікарські засоби і вироби ме­дичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, не включаються в число посилок (передач) і бандеролей.

Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ст. 113 КВК України]  усім категоріям засуджених до позбавлення волі дозволяється одержувати й відправляти листи й телеграми за власний рахунок без будь-яких обмежень їх кількості. Листування між позбав­леними волі, які не є родичами, можливе тільки з дозволу адміністрації колонії.<br />

Відправлення засудженими листів проводиться тільки через адмі­ністрацію колонії. Оскільки кореспонденція засуджених підлягає пере­гляду, то для спрощення цієї процедури листи опускаються до пошто­вих скриньок на території колонії або передаються представникам адміністрації у незапечатаному вигляді. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розго­лошенню, адресату не надсилаються і знищуються, про що оголо­шується засудженому.<br />

За [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ч. 4 ст. 113 КВК] пропозиції, заяви і скарги, адресовані уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуро­рові, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надси­лаються за належністю. Така редакція хоча й виходить за межі норми КВК України, але, разом із тим, вона більш близька до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 ч. З ст. 36 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями], де сказано, що кожен в'язень повинен мати можливість звертатися як до органів центрального тюремного управління, так і до судової влади чи інших компетентних органів із заявами чи скаргами, зміст яких не повинен цензоруватися. Так само й ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_032 42.3 Європейських тюремних правил] містить положення, згідно з яким кожному ув'язненому дозволяється направляти в незапечатаному конверті прохання або скаргу в центральні органи управління кримінальне-виконавчою системою, судові чи інші компетентні органи. Отже, хоча позбавлені волі в Україні й не можуть звертатися в центральний апарат Державного департаменту України з питань виконання покарань або ж у вітчизняні суди без того, щоб їх за­яви чи скарги переглядалися адміністрацією колонії, але на рівні підзаконного нормативного акту їм усе ж таки дозволяється звертатись за захистом своїх прав до Європейського Суду з прав людини.<br />

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_032 ст. З Європейських тюремних правил] цілі виправного впли­ву на засуджених полягають у тому, щоб зберегти їх здоров'я та гідність. У справі підтримання здоров'я засуджених особливо важливу роль безсумнівно відіграє харчування засуджених. У Пояснювальній записці до Європейських тюремних правил звертається увага на те, що їжа та вода складають основу самого життя й неминуче опиняються в центрі уваги людей, що приречені на монотонність тюремного існування. Якість їжі, її приготування та зовнішній вид можуть виявитися вирі­шальними при оцінці ув'язненими того, наскільки уважно та відпо­відально ставиться до них адміністрація місця позбавлення волі. Через це організація харчування також важлива для вироблення у осіб, поз­бавлених волі, позитивного ставлення до всього процесу їх виправлен­ня та навчання. Ось чому повинно бути зроблено все для того, щоб за­безпечити ув'язненим таке харчування й такі умови, в яких приймається їжа, що були б максимально наближені до середнього рівня в системі громадського харчування за межами місць позбавлення волі. <br />