Поняття та умови договору в цивільному праві: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
''Залежно від юридичного значення'', в змісті слід вирізняти '''істотні, типові, звичайні та випадкові умови'''. <br /> | ''Залежно від юридичного значення'', в змісті слід вирізняти '''істотні, типові, звичайні та випадкові умови'''. <br /> | ||
==Істотні умови== | ==Істотні умови== | ||
''Істотними'' вважаються умови, які необхідні і достатні для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]]. Це випливає зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3170#n3170 статті 638 Цивільного кодексу України], згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. ''Саме тому такі умови ще називають необхідними''. | |||
Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору. Наприклад, істотними умовами [[Договір купівлі – продажу|договору купівлі-продажу]] є предмет договору, ціна. Предмет договору, плата за користування, порядок користування найнятим майном є істотними умовами договору найму.<br /> | |||
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3170#n3170 Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України] поділяє '''істотні умови на 4 групи''': | |||
1) умови про предмет; | |||
2) умови, які визначені законом як істотні; | |||
3) умови, які є необхідними для договорів цього виду; | |||
4) умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.<br /> | |||
При визначенні істотних умов того або іншого договору слід враховувати, що вирішення цього питання залежить, насамперед від суті конкретного договору. Тому не випадково [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України], при визначенні істотних умов договору, відсилає до спеціальних норм, присвячених договірним зобов'язанням цього виду і називає істотними, насамперед, ті умови, які визнані такими згідно із законом і передбачені як обов'язкові самими нормами права, що регулюють ці договірні відносини. Зокрема, такий підхід був характерний при визначенні істотних умов так званих господарських договорів поставки, контрактації. | |||
Однак не завжди істотні умови визначаються безпосередньо в законодавстві. <br /> | |||
Наприклад, [[Договір купівлі – продажу|купівля-продаж]] за своєю суттю є оплатним договором, отже, не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна, свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу. Однак, будучи істотною для договору купівлі-продажу, умова про ціну позбавлена значення для [[Договір дарування|договору дарування]], у зв'язку з безоплатним характером останнього.<br /> | |||
Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати включення у договір додаткових умов, без яких угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-продажу. Однак якщо покупець хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а продавець не згоден з такою вимогою, то не можна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто згода сторін щодо предмета, якості та вартості речі.<br /> | |||
Таким чином, для [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]] необхідне досягнення угоди зі всіх істотних його умов. Разом з тим іноді недостатньо і такої угоди. Зокрема, крім неї може вимагатися передача речі, - якщо йдеться про реальний договір ([[Договір позики: порядок укладення, розірвання, стягнення заборгованості, забезпечення виконання|позика]], [[Договір дарування|дарування]]). У встановлених законом випадках договір має бути укладеним у потрібній формі. Наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку тощо потребує [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення]] та [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|державної реєстрації]] ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3252#n3252 стаття 657 Цивільного кодексу України]). Тому все зазначене щодо істотних умов договору повною мірою стосується і форми договору, оскільки якщо одна зі сторін вимагає, або законом обумовлене [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальне посвідчення]], а інша сторона від цього ухиляється, то не можна говорити про досягнення в цьому випадку угоди.<br /> | |||
Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа виглядає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому, що не досягнуто згоди щодо його істотних умов, а тому, що не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існування договору взагалі. | |||
==Типові умови== | ==Типові умови== | ||
До '''типових''' належать умови, які оприлюднено у встановленому порядку як типові для договорів певного виду ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3127#n3127 частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України]). Причому типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту. Значення типових умов полягає в тому, що у разі тлумачення змісту договору може бути враховано також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3166#n3166 частина 2 статті 637 Цивільного кодексу України]).<br /> | До '''типових''' належать умови, які оприлюднено у встановленому порядку як типові для договорів певного виду ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3127#n3127 частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України]). Причому типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту. Значення типових умов полягає в тому, що у разі тлумачення змісту договору може бути враховано також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3166#n3166 частина 2 статті 637 Цивільного кодексу України]).<br /> | ||
==Звичайні умови== | ==Звичайні умови== | ||
''Звичайними'' називають ті умови, які передбачені нормативними актами. На відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту [[Укладення, зміна, розірвання договору|укладення договору]]. Тому відсутність у змісті договору звичайних умов не впливає на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні договору майнового найму сторони не домовилися про те, хто має виконувати поточний ремонт речі, автоматично діє умова, передбачена [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3768#n3768 частиною 1 статті 776 Цивільного кодексу України], згідно з якою наймач зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не передбачене законом або договором.<br /> | |||
==Випадкові умови== | ==Випадкові умови== | ||
''' | ''Випадковими'' умовами договору прийнято вважати такі умови, які погоджені сторонами на відступ від положень диспозитивних норм або з метою розв’язання питань, що взагалі не врегульовані законодавством. Вони, як правило, не передбачаються даним видом договору і встановлюються тільки за погодженням сторін. Тому випадкові умови можна виявити, порівнявши їх зі звичайними умовами: якщо якусь умову включено у договір на зміну чи доповнення до правил, викладених у законодавчому акті, то порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою. Наприклад, винагорода за [[Договір доручення|договором доручення]] за загальним правилом не передбачена, але сторони можуть зазначити право на винагороду. Або: за однією із справ сторони уклали [[Договір позики: порядок укладення, розірвання, стягнення заборгованості, забезпечення виконання|договір позики]] і передбачили, що поки боржник буде розраховуватися з кредитором, кредитор має право користуватися автомобілем, який боржник придбав на взяті в борг гроші. Інший приклад: якщо за договором майнового найму обов’язок проводити поточний ремонт майна покладено на наймодавця, то ця умова для даного конкретного договору вважатиметься випадковою.<br /> | ||
Якщо випадкові умови за погодженням сторін знаходять місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов. На перший погляд відмінності між істотними і випадковими умовами стосовно того чи іншого конкретного договору відсутні, оскільки кожна з них підлягає безумовному виконанні. Але їх відмінність одразу проявляється як тільки виникає спір з приводу факту укладення договору. За відсутності умов, які об’єктивно відносяться до істотних умов договору, немає і самого договору. Але якщо одна із сторін заперечує факт укладання договору, посилаючись на відсутність в ньому умови, яку вона за погодженням намагалася включити в договір, то, оскільки така умова за своєю природою є випадковою, договір може бути визнаний як такий, що не уклався, лише при доведеності факту погодження сторонами такої умови |