Суд присяжних: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Pavlo.maramyhin (обговорення | внесок)
м /* Рекомендаційні роз’яснення Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримін...
Pavlo.maramyhin (обговорення | внесок)
м /* Рекомендаційні роз’яснення Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримін...
Рядок 310: Рядок 310:
''* процедура формування списків присяжних (списки мають бути сформовані протягом шести місяців з дня набрання Законом чинності ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 п. 37 розділу XII ЗУ від 02 червня 2016 року])) закріплена у главі 3 розділу III "Судді та присяжні" цього Закону;<br />''<br />
''* процедура формування списків присяжних (списки мають бути сформовані протягом шести місяців з дня набрання Законом чинності ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 п. 37 розділу XII ЗУ від 02 червня 2016 року])) закріплена у главі 3 розділу III "Судді та присяжні" цього Закону;<br />''<br />


''* Конституційний Суд України у своєму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-97 Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата] зазначав, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими правовими актами чинності. Закріплення в [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 58 Конституції України] цього принципу є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави, стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи нормативно-правового акта. Аналогічну думку Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 09 лютого 1999 року N 1-рп у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів; від 19 квітня 2000 року N 6-рп у справі про зворотну дію кримінального закону в часі та в рішенні від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).<br />
''* Конституційний Суд України у своєму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-97 Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата] зазначав, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими правовими актами чинності. Закріплення в [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 58 Конституції України] цього принципу є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави, стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи нормативно-правового акта. Аналогічну думку Конституційний Суд України висловив у рішеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-99 від 09 лютого 1999 року N 1-рп у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00 від 19 квітня 2000 року N 6-рп у справі про зворотну дію кримінального закону в часі] та в рішенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-01 від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)].<br />
<br />''<br />
<br />''<br />