Розрахунок платіжними картками: відмінності між версіями

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг]»

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0918-16 орядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Мінфіну від 14.06.2016 № 547]

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР] «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який є спеціальним законом. Дія цього Закону поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

*Крім того, ст. 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

*РРО дозволяється не використовувати: фізособам — платникам єдиного податку першої групи; фізособам — платникам єдиного податку другої і третьої груп за умови, що річний обсяг обороту не перевищує 1 млн. грн.; у випадках, перелічених у статті 9 Закону про РРО (наприклад, у разі продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв і безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу). При цьому платіжних терміналів має бути не менше половини від кількості РРО. Для прикладу, за наявності трьох РРО платіжних терміналів має бути щонайменше два. У разі наявності одного РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів. Таку вимогу містить пункт 1 постанови КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 № 878. Ця постанова передбачає також звільнення від обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Таке звільнення поширюється на заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств. Не приймати спеціальні платіжні засоби мають право також підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій) та суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб. Встановлення платіжного термінала Правовідносини, що виникають у зв’язку з проведенням розрахунків за допомогою платіжних терміналів, регулюють Закон № 2346, Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705 (далі — Положення № 705).

*'''Еквайринг''' — послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9 Закону № 2346) Банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування (в оренду) у порядку, визначеному договором (п. 14.7 Закону № 2346). Для забезпечення процесу приймання платіжних карток суб’єкт господарювання (торговець) має укласти договір еквайрингу з банком-еквайєром, який займається встановленням та обслуговуванням платіжних терміналів. Такий банк-еквайєр торговець може обрати на власний розсуд. Договір, укладений з банком-еквайєром, надає торговцеві право приймати від споживачів до оплати товарів платіжні картки. Відповідно до договору банк бере на себе зобов’язання перераховувати кошти з карткового рахунку покупця на поточний рахунок торговця на підставі оброблених документів. При цьому розрахунки за операції з банківськими платіжними картками між еквайєрами і торговцями у межах України здійснюють винятково у гривнях згідно з правилами і в порядку, обумовленому в договорі. За договором еквайрингу до кола обов’язків банка-еквайєра зазвичай входить навчання працівників суб’єкта господарювання технологій проведення та оформлення операцій із використанням платіжних терміналів, виконання техобслуговування, ремонту, заміни несправного обладнання тощо. За цей комплекс послуг банки отримують плату, розмір якої, як правило, обчислюють у відсотках суми проведених операцій. Розмір плати за розрахункове обслуговування, яку торговець сплачує еквайєру, встановлюють у договорі еквайрингу. Свого часу НБУ рекомендував комерційним банкам встановлювати комісійну винагороду за обслуговування торговців, які провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у розмірі, що не перевищує 2% суми вартості товарів (послуг), проданих (наданих) із застосуванням спеціальних платіжних засобів (листи від 12.04.2006 № 25-212/861-3935 та від 21.06.2007 № 25-312/1211-6395).

Розрахунок платіжною карткою проходить за загальними правилами документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів, що прописані у розділі VII Положення № 705. Операції, що їх здійснюють із використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних терміналів, мають бути оформлені квитанцією платіжного термінала. Інформація щодо операцій, здійснених із застосуванням платіжних терміналів, може бути передана еквайєру в процесі авторизації або збережена в пам’яті термінала у формі журналу (реєстру), який передається еквайєру в узгоджені строки. Операції, що здійснюються з використанням платіжних карток за допомогою імпринтерів, мають оформлюватися сліпом, форму якого визначає платіжна система. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа, ними можна користуватися під час врегулювання спірних питань. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають містити такі обов’язкові реквізити: ідентифікатор еквайєра і торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; дату і час здійснення операції; суму та валюту операції; суму комісійної винагороди; реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; вид операції; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі. Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть також передбачати інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів. Зокрема, пунктом 6 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13 (далі — Положення № 13), передбачено, що в разі застосування платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек має містити такі додаткові обов’язкові реквізити: ідентифікатор еквайєра і торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; суму комісійної винагороди (за наявності); вид операції; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (що дозволені правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»; напис «Код авт.» і код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації; підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».  

Об’єкт оподаткування податком на прибуток нині визначають за правилами бухгалтерського обліку на основі фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України; ПК). При цьому коригування фінрезультату на податкові різниці для цього випадку розділом ІІІ ПК не передбачене. Податкові накладні за щоденними підсумками операцій складають у разі постачання товарів неплатникові ПДВ Щодо ПДВ у пункті 187.5 ПК визначено, що в разі постачання товарів (послуг) із використанням банківських карток датою збільшення податкових зобов’язань з ПДВ вважається дата, на яку припадає факт постачання покупцеві платником податку товарів (послуг) і яка відображена у податковій накладній, або дата оформлення квитанції термінала чи сліпа, залежно від того, яка подія відбулася раніше. Нагадаємо, що у разі постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві — неплатнику ПДВ, розрахунки за які провадять через РРО або через платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), дозволяється складати податкові накладні за щоденними підсумками операцій (п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 № 1307). Причому платник ПДВ може прийняти рішення складати одну підсумкову податкову накладну за щоденним підсумком операцій із постачання товарів, здійснених через усі касові апарати цього платника. У верхній лівій частині податкової накладної, яку складають за щоденними підсумками операцій, роблять відповідну позначку «×» і записують тип причини «11», у рядку «Особа (платник податку) — покупець» зазначають «Неплатник», а в рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» ставлять умовний ІПН «100000000000». Розрахунок платіжною карткою та порядок проведення розрахунків через платіжний термінал та обліку виручки розглянемо на Прикладі 1. Приклад 1. Відображення в обліку операцій з продажу товарів з використанням платіжного термінала Торговельне підприємство провадить розрахункові операції як у готівковій, так і безготівковій формі через платіжний термінал із застосуванням платіжних карток. Сума виручки від реалізації товарів становить: за готівку — 7200 грн., у т. ч. ПДВ — 1200 грн.; через платіжний термінал — 36 000 грн., у т. ч. ПДВ — 6000 грн. Вартість послуг банку згідно з договором еквайрингу встановлено у розмірі 2% вартості товарів, за які було проведено розрахунки через платіжний термінал, — 720 грн. (36 000 грн. × 2%).