WikiLegalAid

Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності: відмінності між версіями

← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 22: Рядок 22:
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.  
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.  


Згідно вимог  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 ст. 43 КЗпП України] розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно вимог  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 ст. 43 КЗпП України] розірвання трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 п.5 ст. 40 КЗпП України], може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.


Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 43-1 КЗпП України] розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n286 ст. 43-1 КЗпП України] розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
*ліквідації підприємства, установи, організації;
*незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
*звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
*поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
*звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
*звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
*звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
*звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
*призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).


Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотирьохмісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] за прогул без поважних причин. Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул.
* ліквідації підприємства, установи, організації;
 
* незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
 
* поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
 
* звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
 
* звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
 
* звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
 
* звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна роботодавця, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
 
* призову або мобілізації під час особливого періоду роботодавця - фізичної особи;
 
* звільнення працівника у зв’язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
 
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
 
Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотирьохмісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 п. 4 ст. КЗпП України] за прогул без поважних причин. Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул.
Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок.
Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок.


==Право на оскарження рішення роботодавця==
==Право на оскарження рішення роботодавця==
Якщо працівник не згоден з даним фактом, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. Відповідно до ст. 232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.
Якщо працівник не згоден з даним фактом, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1231 ст. 232 КЗпП України] трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.


Відповідно до ст. 233 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 233 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отримано з https://legalaid.wiki/index.php/Звільнення_у_разі_нез%27явлення_на_роботу_протягом_більш_як_чотирьох_місяців_підряд_внаслідок_тимчасової_непрацездатності