Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією: відмінності між версіями

*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)]

*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0014-20 Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06 грудня 2019 року № 159/19 « Про затвердження Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення Національним агентством з питань запобігання корупції»]

Відповідно до [https://zib.com.ua/files/Golovam_apeliacijnih_sudiv_vid_2205_2017.pdf інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією], вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати:

# <u>об’єктивні ознаки</u> складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у '''несвоєчасному поданні без поважних причин декларації'''.

Для розкриття об’єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до статті 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], вміщуючи вказівку на суб’єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин першої і другої статті 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про  запобігання  корупції»] (далі - Закон), в  яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів.

Так, для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] необхідним є встановлення  '''несвоєчасності подання декларації''', тобто подання поза строком, визначеним законом. Кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов’язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «'''щорічно до 1 квітня'''» (частина перша статті 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], крім випадків припинення здійснення діяльності, коли цей термін визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0959-16#Text Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 3], як '''двадцять робочих днів''' з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності .

Системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону] формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових  актів, зокрема з положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] (ст. 83), [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закону  України «Про статус народного депутата України»] (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).<br />

Так, у  ч. 7 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402] зазначено, що повноваження судді припиняються  виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом №1402-VIII підстав».<br />

Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], є саме припинення повноважень судді (статті 119—125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 112 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону № 1402], не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону.<br />

Іншими  словами, беручи до уваги положення ст. 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, '''судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], не можуть бути суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].''' Наведене стосується й  інших правопорушень, передбачених ст. 172-6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею  вихідної допомоги у зв’язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п’яти років, адже суб’єкт їх вчинення однаковий.<br />

 

Конструктивною  ознакою цього правопорушення  є також несвоєчасне подання декларації ''без поважних на те причин''. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.<br />

 

# ''суб'єктивна сторона'' правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.