Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотирьохмісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п.4 ст.40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] за прогул без поважних причин. Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул. | Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотирьохмісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п.4 ст.40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] за прогул без поважних причин. Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул. | ||
Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок. | Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок. | ||
У період дії воєнного стану, введеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] (далі- Закон). Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (в т.ч. звільнення за ''п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП'' (нез’явлення на роботу протягом більш як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності)). | |||
== Право на оскарження рішення роботодавця == | == Право на оскарження рішення роботодавця == | ||
