Порядок зміни прізвища дитини її батьками: відмінності між версіями

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.<br />

Оскільки батьки мають однакові права щодо своїх дітей (це чітко прописується у ч.1 ст.24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини потрібна згода обох батьків. У цьому разі батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим частина четверта статті 148 СК надає батькам при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини, право звернутися за його вирішенням до органу опіки та піклування або до суду. Проте, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування. Сімейним законодавством України не передбачено список конкретних випадків, або ж підстав для зміни прізвища дитини, що дає можливість використати будь-які обґрунтовані приводи для успішної реалізації даної судової процедури. <br />

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає змінити прізвище дитини) до Відповідача (той з батьків, хто не бажає змінювати прізвище дитини). Взагалі, рекомендується, до реалізації цієї судової процедури підготуватися. Мається на увазі, що необхідно провести судову процедуру стягнення аліментів (рішення про стягнення аліментів бажано, щоб Відповідачем не виконувалося), а також, якщо Відповідач виявить бажання – встановити графік його зустрічей з дитиною (це не обов’язково, адже дане бажання повинно виходити від Відповідача), який би він також не виконував належним чином. Так як конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, можливо вдатися до певних маніпуляцій, та використовувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що при вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] встановлено правило, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, відштовхуючись від даних положень законодавства, можна аргументувати свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує своїх батьківських обов’язків по відношенню до дитини, нехтує ними, не бере жодної участі у вирішенні важливих питань, пов’язаних з вихованням та утриманням дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини, не забезпечує дитині належні умови для здорового зростання і духовного та фізичного розвитку, не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, негативно впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач позитивно характеризується з місця роботи, та з місця проживання, зарекомендував себе як відповідальний співробітник та добрий сусід. Окрім того, необхідно звернути особливу увагу суду на той факт, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини. Хоч Відповідач і являється біологічним батьком дитини, проте у зв’язку з відсутністю будь-якої участі Відповідача у житті дитини, вона не повинна носити його прізвище. Також, необхідно включити моральну складову у позовну заяву. Зокрема, можна зазначити, що у зв’язку зі зміною прізвища, наприклад, матері, вона бажає, щоб дитина носила спільне з нею прізвище, аби дана обставина не призводила до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми, та позбавити дитину в майбутньому відчуття «неповноцінності», адже дана обставина буде негативно впливати на емоційний стан дитини. Окрім цього, можна в текст позовної заяви додати деякі обставини життя, які можна пов’язати з Відповідачем, і які мали негативний вплив на дитину. Даний процес, як і процес позбавлення батьківських прав може носити превентивний або попереджувальний характер. Це в першу чергу пов’язано з тим, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, може нехтувати своїми обов’язками саме через особисту неприязнь до Позивача, проте при цьому розуміти, що це його дитина, та любити її. Коли ж один із батьків звертається з таким позовом, то не обов’язково має на меті бажання його повної реалізації. Даний процес може виступити попередженням про наслідки у випадку, якщо той з батьків хто проживає окремо від дитини не братиме активну участь в житті дитини, та в її утриманні. Щодо дій Відповідача у даному процесі, то в залежності від дійсних обставин справи необхідно обирати тактику захисту, яка підвищить моральний облік Відповідача у справі, та надавати усі докази, які тільки можливо, аби довести свій високий культурний, моральний та духовний розвиток, а також відповідальне ставлення до обов’язків, та надавати суду письмові заперечення. Не рекомендується обирати тактику типу «я біологічний батько, а тому дитина повинна носити моє прізвище», вона не є успішною. Навпаки, судді позитивно ставляться до людей, які визнають свої помилки, та бажають їх виправити.