Удаваний правочин: поняття та правові наслідки: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.<br /> | Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.<br /> | ||
Необхідно також вказати, що | Необхідно також вказати, що Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши справу № 6-116цс14, предметом якої був спір про визнання договору фіктивним зробив правовий висновок у відповідності з яким фіктивний правочин – це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а '''удаваним''' ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> | ||
Предметом дослідження | Предметом дослідження Верховним судом України у справі № 6-1026цс16 був договір дарування нерухомості, який одна із сторін вважала удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу задля ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів.<br /> | ||
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.<br /> | Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.<br /> | ||
