Пільги для одинокої матері: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
ВізуальнийВікірозмітка
Oleksii.rybalka (обговорення | внесок)
approve
231 редагування
мНемає опису редагування
Oleksii.rybalka (обговорення | внесок)
approve
231 редагування
Немає опису редагування
Рядок 34: Рядок 34:




=== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення, заборона залучення до надурочних робіт та відряджень ===
=== Пільги і гарантії, передбачені законодавством про працю ===
Законодавством встановлена заборона залучення одиноких батькiв, якi мають дiтей вiком вiд 3-х до 14 рокiв або дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт або направлення у вiдрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП).<br />
* Одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю ''не встановлюється випробування при прийнятті на роботу'' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 26 КЗпП]).
Стаття 184 Кодексу законів про працю України встановлює заборону у відмові одинокій матері в прийнятті на роботу, зниження заробітної плати та у звільненні за ініціативою роботодавця до досягнення дитиною 14-літнього віку. Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду. Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
* Одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ''забороняється відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату'' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 184 КЗпП]). Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.  
* Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 184 КЗпП]).
 
=== Право на житло ===
=== Право на житло ===
Згідно зі статтею 45 Житлового кодексу Української РСР (за яким і донині живе Україна), передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, житлові приміщення надаються в першу чергу. Статтею 12 ЗУ «Про житловий фонд соціального призначення» визначено правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла. Зокрема пункт 10 передбачає, що сім’ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох або чотирьох дітей, а також у разі народження у однієї жінки одночасно двох дітей, мають право першочергового отримання квартир із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання житла. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 45 Житлового кодексу Української РСР (за яким і донині живе Україна), передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, житлові приміщення надаються в першу чергу. Статтею 12 ЗУ «Про житловий фонд соціального призначення» визначено правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла. Зокрема пункт 10 передбачає, що сім’ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох або чотирьох дітей, а також у разі народження у однієї жінки одночасно двох дітей, мають право першочергового отримання квартир із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання житла. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.
Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Пільги_для_одинокої_матері