|
|
| Рядок 47: |
Рядок 47: |
| Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права. | | Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права. |
|
| |
|
| == 4. Європейські стандарти поводження із засудженими == | | == 4. Куди звернутись за захистом прав засуджених? == |
|
| |
|
| На цей час Європейські пенітенціарні правила є єдиним у світі регіональним міжнародним нормативно-правовим документом, що включає значну кількість спеціальних норм про поводження із засудженими (ув’язненими). Дата прийняття - 12 лютого 1987 року.<br />
| | Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні: |
|
| |
|
| Правила носять рекомендаційний характер, однак вони мають значний авторитет в структурах РЄ та можуть бути використані Європейським судом з прав людини або Комітетом з запобігання катуванням для аргументації своїх критичних зауважень до в’язничної влади. Таким чином, вони мають опосередковану обов’язковість.<br />
| | - Президент України (м. Київ, Україна); |
| | - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна); |
| | - суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України); |
| | - прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури); |
| | - адвокатура; |
| | - спостережні комісії та піклувальні ради; |
| | - Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США); |
| | - Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція). |
|
| |
|
| Принципи поводження з ув’язненими (за Європейськими пенітенціарними правилами):<br />
| | Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності. |
| | |
| 1) дотримання прав осіб, позбавлених волі;<br />
| |
| | |
| 2) особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду;<br />
| |
| | |
| 3) обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися;<br />
| |
| | |
| 4) утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів;<br />
| |
| | |
| 5) життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві;<br />
| |
| | |
| 6) тримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі;<br />
| |
| | |
| 7) варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами;<br />
| |
| | |
| 8) всі пенітенціарні установи повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному моніторингу.<br />
| |
| | |
| Таким чином, характерною рисою Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил є їх безпосередньо «управлінська» спрямованість. Вони роблять акцент на відповідальності тюремної адміністрації, а не на безпосередній захист прав окремих ув’язнених. Разом з тим, підкреслюється той факт, що при досягненні ефективного тюремного управління захист прав і законних інтересів ув’язнених не повинен слабшати.
| |