Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні: відмінності між версіями

У разі, якщо встановлення юридичного факту пов'язане з вирішенням спору про право, заінтересована особа має звернутися до суду в порядку позовного провадження (ч. 3, п. 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” N 5 від 31.03.1995], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 4 ст. 256 ЦПК України]). Наприклад, встановлення права на пенсію військовослужбовця у зв’язку із знаходженням на утриманні.<br />

Відповідно до  [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заявник має право звернутися до відповідного органу (органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту населення) із письмовим зверненням для отримання письмового роз’яснення щодо реалізації своїх прав як особа, яка перебувала на утриманні.<br />

В разі незгоди з прийнятим рішенням, заявник має право оскаржити його у порядку ст. 16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.<br />

Відповідно ст. 20 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.<br />

Підставами для відмови у розгляді звернення є порушення вимог ст. 5, 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”], щодо невідповідності форми та змісту звернення, а також неможливості вирішити питання окрім як звернутися до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні.<br />

Відповідно до ч. 1 ст. 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], особа має право звернутися із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення до суду за місцем її проживання.<br />

Згідно ч. 2 ст. 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.<br />

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] за подання до суду заяви у справах окремого провадження заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року.<br />

Судовий збір заявник має право сплатити через [https://kap.minjust.gov.ua/ електронні сервіси Міністерства Юстиції України], в тому числі, звернувшись до [http://legalaid.gov.ua/ua/local-centres місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги] за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору  можна дізнатися через [http://court.gov.ua/ сайт судової влади] чи звернутися безпосередньо до місцевого суду.<br />

Заявниками у вказаній категорії справ можуть бути будь-які заінтересовані особи, або особи, визначені законом.

Предметом доказування є:

* непрацездатність заявника.

# докази, які підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні);

Відповідно до ст. 60 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Кодексу]. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.<br />

<br />