Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід: відмінності між версіями

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України].

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України].

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України].

   

== Загальні положення ==

Кримінальне процесуальне затримання є різновидом саме запобіжного заходу, а не слідчою дією, з приводу чого окремі вчені до цього часу ведуть дискусію, бо вичерпний зміст затримання полягає в запобіганні ухилення підозрюваного, обвинуваченого від слідства і суду, припиненні його злочинної діяльності, запобіганні фальсифікації ним доказів. Разом з тим треба підкреслити, що затримання не може бути віднесено до категорії слідчих дій, оскільки здійснюється, за виключенням його застосування з метою забезпечення приводу, до внесення відомостей про правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а слідчі дії можуть проводитись лише після цього (можливість проведення у невідкладних випадках слідчого огляду до внесення відомостей до Єдиного реєстру як екстраординарна дія не спростовує висловлене твердження).<br />

Ці види затримання мають суттєві відмінності. Вони відрізняються за метою, підставами, процесуальним порядком застосування та суб'єктами здійснення.

Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу полягає у короткочасному (до 36 годин) утриманні підозрюваного обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.<br />

2) фактична підстава:<br />

3) мета затримання - привід підозрюваного, обвинуваченого до суду для забезпечення його участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу;<br />

4) строк затримання - до 36 годин. Такий строк затримання обумовлений необхідністю найшвидшого доставлення до слідчого судді, суду, адже у даному випадку не потрібно звертатися до суду з клопотанням про застосування до затриманої особи запобіжного заходу. В цей період часу підозрюваного, обвинуваченого необхідно лише доставити до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу, або звільнити (ч. 1 ст. 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br />

- одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;<br />

Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після його одержання у закритому судовому засіданні за участю прокурора.<br />

Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою та обґрунтовані у клопотанні.<br />

Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:<br />

     Слід  зауважити,  що  на  суб’єкта  подання  інформації  покладається обов’язок  щодо  забезпечення  вільного  доступу  призначеного  центром  з надання допомоги адвоката до затриманої особи, відведення необхідного часу та  належного  місця  для  конфіденційного  побачення  адвоката  із  затриманою особою  до  першого  її  допиту,  створення  можливості  для  ознайомлення адвоката з матеріалами справи, реалізацію інших, установлених Конституцією та  законами  України  прав  та  гарантій  діяльності  адвокатів.  Обов’язковим  є також інформування під час затримання кожної особи про право та можливість отримання  безоплатної  вторинної  правової  допомоги  відповідно  до  Закону України «Про безоплатну правову допомогу».  

     Слід також додатково вказати на неможливість проведення допиту особи до проведення конфіденційного побачення з адвокатом.