Реалізація предмета іпотеки в позасудовому порядку: відмінності між версіями

м Valentyna.nykonchuk перейменував сторінку з Реалізація предмету іпотеки в позасудовому порядку на [[Реалізація предмета іпотеки в позасудовому...
Немає опису редагування
Рядок 35: Рядок 35:


== Наслідки звернення  стягнення  на  предмет  іпотеки  шляхом  позасудового врегулювання ==
== Наслідки звернення  стягнення  на  предмет  іпотеки  шляхом  позасудового врегулювання ==
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 37 Закону України «Про іпотеку»] не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. '''Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі,''' яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Статтею 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України "Про іпотеку"] передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.
За змістом вказаних вище норм Закону України «Про іпотеку» для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38,39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.
З огляду на зазначене, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36,37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
З урахуванням вимог статей 328,335,392 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/435-15 ЦК України] у контексті статей 36,37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
Іпотекодавці, як правило, намагаються оскаржити в судовому порядку укладені іпотекодержателем договори купівлі-продажу та визнати їх недійсними. Однак у випадку, якщо банком під час реалізації предмета іпотеки буде дотримано всіх вимог, такі позови залишаються без задоволення.  
Іпотекодавці, як правило, намагаються оскаржити в судовому порядку укладені іпотекодержателем договори купівлі-продажу та визнати їх недійсними. Однак у випадку, якщо банком під час реалізації предмета іпотеки буде дотримано всіх вимог, такі позови залишаються без задоволення.  
Особливої уваги заслуговує ч. 6 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»], яка встановлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.  
Особливої уваги заслуговує ч. 6 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»], яка встановлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.  
Отже, під час вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки банкам необхідно виходити з того, що реалізувавши позасудовий спосіб стягнення, доведеться пробачити кредитору частину заборгованості, яка не буде погашена за рахунок такого майна.
Отже, під час вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки банкам необхідно виходити з того, що реалізувавши позасудовий спосіб стягнення, доведеться пробачити кредитору частину заборгованості, яка не буде погашена за рахунок такого майна.
[[Категорія:Банківське право]]
[[Категорія:Банківське право]]