Договір міни: відмінності між версіями

Відповідно до норм Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.<br />

Даний договір має відповідати вимогам, які встановлює ЦК щодо форми правочину. Відповідно до загальних вимог, які встановлює ст. 205 ЦК, такий договір може укладатися в усній та письмовій формі. В усній формі договір можна укласти у випадку здійснення обміну речей матеріального світу/послуг в побутових цілях, мають не високий грошовий еквівалент та якщо Законом не передбачена обов’язкова письмова форма, нотаріальне посвідчення, реєстрація. При обміні речей, які мають певну цінність, ватро все ж застосовувати письмову форму договору, оскільки це забезпечує можливість захистити права сторони договору в суді. Відповідно до ст. 208 ЦК, у письмовій формі потрібно вчиняти договір міни між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою та правочини на суму, що перевищує двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Оскільки гроші не є предметом обміну, то тут варто застосовувати принцип грошового еквіваленту вартості речі матеріального світу чи послуги, яка є предметом обміну. Договір міни укладається обов’язково в письмовій формі, коли він потребує нотаріального посвідчення (ст. 209, 657 ЦК) та державної реєстрації (ст.210). Предметами таких договорів міни можуть виступати: земельні ділянки, єдині майнові комплекси, житлові будинки та інше нерухоме майно, транспортні засоби тощо.<br />