Захист прав фізичної особи при визначенні національності: відмінності між версіями

← Попереднє редагування

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 '''Національна меншина (спільнота) України''' (далі - національна меншина (спільнота) - стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#n13 стаття 1 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"]).
-Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12#n15 законодавству.]
+Громадянам України незалежно від етнічного походження, належності до національних меншин (спільнот) гарантуються рівні громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні та мовні права і свободи, визначені Конституцією України.
-Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.
+Особа, яка належить до національної меншини (спільноти), має також право на:
-Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
+) самоідентифікацію;
+) свободу громадських об’єднань та мирних зібрань;
+) свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії;
+) участь у політичному, економічному та соціальному житті;
+) використання мови національної меншини (спільноти);
+) освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот);
+) збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти)  ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#n28 стаття 5 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України")]
+Особа має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
 '''Кожний громадянин України має право вільно вирішувати, чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) (кількох національних меншин (спільнот)'''. Таке рішення або здійснення прав у зв’язку з цим не повинно завдавати шкоди такій особі. Ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти). У разі якщо в особи є потреба у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатнім є висловлення бажання користуватися такими правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"])
@@ Рядок 31: / Рядок 45: @@
 '''ВАЖЛИВО!''' В українському законодавстві немає чіткого критерія щодо визначення національності за національністю матері або батька. Це означає, дитина може обрати національність одного з батьків.
-'''ВАЖЛИВО!''' Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
+'''ВАЖЛИВО!''' Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється.
 == Внесення змін до актових записів цивільного стану ==
 Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#n43 частина третя стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"]).
-Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється.
+Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.
-Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.
 Якщо за звичаями національної меншини (спільноти), до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то у документах, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, спеціальний статус особи, на підставі письмової заяви особи зазначаються лише складові імені, а у свідоцтві про народження - імен батька і матері.
@@ Рядок 57: / Рядок 69: @@
 Оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється шляхом звернення до суду.
-Позов подається до адміністративного суду:<br>
+Позов подається до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або за місцезнаходженням відповідача.<br>
-•	за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або
-•	за місцезнаходженням відповідача.<br>
 <br>Якщо особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.<br><br>
 [[Категорія: Адміністративне право]]