Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним): відмінності між версіями

== Підстави визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ==

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України '''договір є укладеним''', якщо '''сторони''' в належній формі '''досягли згоди з усіх істотних умов договору'''.<br />

'''Істотними умовами договору є''' умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.<br />

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.<br />

'''Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:'''

* об’єкт  оренди  (кадастровий  номер,  місце  розташування  та розмір земельної ділянки); 

* орендна  плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов  розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

'''За  згодою  сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.''' <br />

Поряд укладання договору оренди землі визначено ст. 16  Закону  України  «Про  оренду  землі». А саме, укладення договору  оренди  земельної  ділянки  із  земель приватної  власності  здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно  із  законом  вправі  набувати  право  оренди  на  таку земельну ділянку. Укладення договору   оренди   земельної   ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону. Укладення договору  оренди  земельної  ділянки  може  бути здійснено на підставі цивільно-правового договору  або  в  порядку спадкування.<br />

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.<br />

Відповідно до частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. <br />

'''Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.''' '''Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.'''<br />

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним.<br />

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України враховується  вина, яка  виражається в намірі порушити публічний  порядок сторонами правочину або однією  зі  сторін. <br />

 

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України   якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. <br />

 

Одним із доказів у справі про порушення  конституційних прав власника та введення  його в оману шляхом вчинення злочину є підроблення  підпису власника земельної ділянки. Такий правочин  спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, є недійсним та таким, що порушує публічний порядок та підлягає оспорюванню.<br />

 

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов’язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.<br />

 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постановою Пленуму Верховного Суду №9 від 6 листопада 2009 року] '''підкреслено''', що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, '''зміст правочину не може суперечити''' Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.<br />

 

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).<br />

 

'''Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину (ст. 203 ЦК), а саме:'''

# Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства і моральним принципам суспільства;

# Особа, яке вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

# Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним;

# Правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.<br />

 

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.<br />

 

'''З цих підстав правочин може вважатися недійсним, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин) або визнаватися недійсним у судовому порядку (оспорюваний правочин).'''<br />