Відповідальність за розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтернет: відмінності між версіями

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України].

Отже, у випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особа, права якої порушено може або ж безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом ''[[Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи|про захист гідності, честі та ділової репутації.]]''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»], вибір  способу  захисту  особистого  немайнового  права, зокрема  права  на  повагу  до  гідності  та  честі,  права  на недоторканість  ділової репутації,  належить позивачеві.  Разом із тим, особа,  право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права,  визначені законом,  який регламентує конкретні цивільні правовідносини.  У  зв'язку  з  цим суди повинні  брати  до  уваги,  що  відповідно  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text до  статті 275 ЦК] захист  особистого немайнового  права  здійснюється  у спосіб,  встановлений  главою  3  цього  Кодексу,  а  також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків,  що їх спричинило це порушення.  

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України], ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]) фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена '''стосовно інших осіб.'''<br />

Насамперед, '''це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо.''' Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. <br />

Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності. <br />

'''Такий же порядок''' передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена '''стосовно осіб, що померли.''' В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 277 Цивільного Кодексу України] та ч.2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»].

Відповідно до ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] '''належним  відповідачем'''  у  разі  поширення  оспорюваної інформації  в мережі Інтернет '''є автор відповідного інформаційного матеріалу та  власник  вебсайта''',  особи  яких  позивач  повинен установити та зазначити в позовній заяві.<br />

'''Якщо автор поширеної  інформації  невідомий  або  його  особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ  до  сайта  —  вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений  інформаційний  матеріал,  оскільки  саме він створив технологічну можливість та умови для поширення  недостовірної інформації.'''<br />

Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу.  

В той же час, '''якщо сайт зареєстровано не в Україні''' та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку '''суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження''' (п.13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]).

Окрім того, деякі питання виникають з приводу '''поширення неправдивої інформації''', що порочить честь, гідність та ділову репутацію у випадку, коли вона набула свого поширення '''внаслідок помилки''', що є результатом недосконалості чи тимчасового збою програмного забезпечення. Таке може мати місце у випадку, коли особа відправляла інформацію іншій особі, якої вона стосується, проте попри її волю, внаслідок збою в комп’ютерній мережі чи помилці при комп’ютерній розсилці інформації вона була доставлена іншим адресатам. В такому випадку правильно буде разом з особою, що поширила цю інформацію, покласти відповідальність і на фірму-розробника даного програмного забезпечення, чи особу, що відповідає за його якість. Однак це правило буде чинне лише у випадку, коли даний програмний продукт є ліцензованим.

При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України] '''застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.'''

Способами фіксації недостовірної інформації може бути скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка як [[Електронні докази в цивільному процесі|електронний доказ]]. За своєю суттю веб-сторінка є електронним доказом і може подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що засвідчується електронним цифровим підписом. <br>Найбільш дієвим способом фіксації інформації у мережі Інтернет є лінгвістична експертиза проведена на замовлення позивача, оскільки процесуальні кодекси дозволяють учасникам справи самостійно замовляти проведення експертизи. У такому випадку скріншоти будуть складовою експертизи, що виключає ймовірність їх відхилення судом окремо від висновку експерта. Крім того, проведення лінгвістичної експертизи  (авторознавчої або семантико-текстуальної) може бути допоміжним доказом при встановленні відповідача та при доведенні характеру поширеної інформації.<br>Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення  позову,  який  належить  застосувати,  з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства.

З огляду на положення ст. 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням. <br />

Відповідно до ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»], ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). <br />

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В даних випадках обов’язок довести, що була заподіяна матеріальна чи моральна шкода покладається на позивача, на нього також покладається і обов’язок визначити розмір моральної шкоди, однак у кінцевому етапі розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.<br />

Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n195 частина 2 стаття 31 ЗУ "Про інформацію"])

Спростування недостовірної інформації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 277 ЦК України], де пердбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.<br />

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.<br />

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.<br />

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.<br />

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.<br />

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.<br />

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.<br />

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.<br />

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила та у такий же спосіб, у який вона була поширена.<br />