Вихід із членства особистого селянського господарства: відмінності між версіями

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]

* http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0689-16 Наказ Державної служби статистики України 11.04.2016  № 56 "Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах"]

Відповідно до статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” №742-ІV від 15 травня 2003 р. особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15/parao6#o6]).<br />

Відповідно до статті 4 Закону України “Про особисте селянське господарство” №742-ІV від 15 травня 2003 р. облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Стаття 8 Закону встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ від 1 березня1991 р. належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо людина (або хтось із членів її сім’ї ) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства”, то вона вважається членом особистого селянського господарства.

Але потрібно враховувати наступні обставини. Хоча окремого порядку реєстрації особистого селянського господарства не передбачено, проте з метою встановлення кількості особистих селянських господарств та їхніх основних характеристик Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом від 14.04.2017 № 572 затвердило Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами. Ради заповнюють форми первинної облікової документації: форма №1 “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” та форма № 3 “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень”.

Вищевказаним порядком встановлено, що у разі ведення особистого селянського господарства для його обліку у формах №1,3 зазначаються прізвище, ім’я, по-батькові особи, якій була надана земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить вказаній особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради. Також вказуються назва і дата документа, що підтверджує право власності або право користування даною земельною ділянкою, а також прізвище, ім’я та по батькові всіх осіб, які разом ведуть особисте селянське господарство. Якщо ведення особистого селянського господарства припинено, то зазначається дата закінчення цієї діяльності.

У разі ведення форми № 1 лише в електронному вигляді, громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення форми № 1 у паперовому вигляді, дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір. Тобто, ведення форми №1 проводиться за ініціативою громадянина, як усної так і письмової, передбачених статтею 11 Закону України "Про особисте селянське господарство", проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства.