Відеоспостереження на робочому місці: відмінності між версіями
Матеріал з WikiLegalAid
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ. | Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ. | ||
Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18, Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту". | |||
'''Суд частково задовольнив''' позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. '''Апеляційну скаргу''' Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права | |||
'''У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain)''' Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було. | |||
== Висновок == | == Висновок == | ||
'''Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.''' | '''Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.''' | ||
[[Категорія:Трудове право]] | [[Категорія:Трудове право]] | ||
[[Категорія:Суди]] | [[Категорія:Суди]] | ||
